Географія

Ааре (нім. Aare, фр. Aar) — річка у Швейцарії, ліва притока Рейну завдовжки близько 295 км, найдовша річка, що від витоку до гирла тече тільки територією країни.

Абадан (перс. آبادان) — місто й порт на південному заході Ірану, у провінції Хузестан, на однойменному острові біля впадіння Шатт-ель-Арабу (перс. Арванд-Руд) до Перської затоки; один з головних центрів нафтопереробки країни.

Абаза — місто республіканського значення в Республіці Хакасія (Росія), розташоване в міжгірній улоговині у верхній течії річки Абакан; центр видобутку залізної руди.

Абакан (хакаською Ағбан) — місто в Росії, столиця Республіки Хакасія, розташоване в Мінусинській улоговині на півдні Сибіру при впадінні річки Абакан у Єнісей.

Абаканський степ — степовий простір у західній частині Мінусинської улоговини в Республіці Хакасія (Росія), на лівобережжі Єнісею в долині річки Абакан та її приток.

Абаканський хребет — гірський хребет у Південному Сибіру, переважно в Хакасії (Росія), завдовжки близько 300 км і заввишки до 1984 м, що з’єднує північно-східний Алтай із Кузнецьким Алатау.

Абано-Терме (італ. Abano Terme, до 1924 року Абано-Баньї) — місто й муніципалітет в Італії, у регіоні Венето, провінція Падуя, один із найбільших термальних курортів Європи біля підніжжя Евганейських пагорбів.

Абастумані (груз. აბასთუმანი) — селище (даба) й середньогірний кліматичний курорт в Адигенському муніципалітеті краю Самцхе-Джавахеті на півдні Грузії, відоме гарячими джерелами й астрофізичною обсерваторією.

Абовян (вірм. Աբովյան) — місто у Вірменії, в марзі (області) Котайк, за 16 км на північний схід від Єревана, що постало 1961–1963 років на місці села Елар і назване на честь письменника Хачатура Абовяна.

Абруцці, сучасна офіційна назва Абруццо (італ. Abruzzo, історично gli Abruzzi), — регіон в Італії між найвищими хребтами Апеннін і Адріатичним морем; адміністративний центр — Л’Аквіла.

Абхазія (абх. Аҧсны, груз. აფხაზეთი) — історико-географічний регіон на північно-східному узбережжі Чорного моря, міжнародно визнаний як Автономна Республіка Абхазія у складі Грузії; з 1993 року не контрольований Тбілісі, а після війни 2008 року фактично перебуває під контролем Росії.

Азональність (від грецького заперечного префікса а- і ζώνη — пояс) — поширення природних явищ і ландшафтів поза зв’язком із широтною зональністю, тобто під впливом рельєфу, гірських порід, розподілу суходолу й моря, а не клімату певної широти.

Амазонка (порт. і ісп. Amazonas) — найповноводніша річка Землі з найбільшим у світі басейном; тече через Перу, Колумбію та Бразилію від Анд до Атлантичного океану, куди впадає поблизу екватора.

Араби — група народів семітського походження, для яких рідною є арабська мова; вони становлять основне населення країн Північної Африки й Західної Азії, що об’єднані в Лігу арабських держав.

Аргунь (кит. Ергуне-хе, у верхів’ях — Хайлар) — річка в Китаї та Росії, права складова Амуру: бере початок на західних схилах Великого Хінгану й на значному відрізку тече по китайсько-російському кордону.

Арканзас (англ. Arkansas River) — річка у США, одна з найбільших правих приток Міссісіпі; тече зі Скелястих гір у Колорадо через Канзас, Оклахому й Арканзас.

Арктика (від грец. ἀρκτικός — північний, «що під Ведмедицею») — північна полярна область Землі, яка охоплює Північний Льодовитий океан з островами та прилеглі окраїни Євразії й Північної Америки.

Арнемленд (англ. Arnhem Land), або Земля Арнема, — півострів і історико-географічна область на півночі Австралії, у північно-східній частині Північної території, між Тиморським і Арафурським морями та затокою Карпентарія.

Арно (італ. Arno, лат. Arnus) — річка в Тоскані, у центральній Італії, завдовжки близько 241–248 км, що тече від Апеннін через Флоренцію та Пізу до моря; після Тибру — найважливіша річка Середньої Італії.

Арувімі (фр. Aruwimi) — річка на північному сході Демократичної Республіки Конго, права притока Конго; верхня течія має назву Ітурі.

Атабаска (англ. і фр. Athabasca) — річка на заході Канади, у провінції Альберта, завдовжки 1231 км; витікає з льодовикового поля Колумбія в Скелястих горах і впадає в озеро Атабаска, належачи до басейну Маккензі.

Атабаска (англ. Lake Athabasca, фр. lac Athabasca) — велике прісноводне озеро на заході Канади, у провінціях Саскачеван і Альберта, між 58° і 60° північної широти, найбільше в обох провінціях і восьме за площею в країні.

Атакама (ісп. Desierto de Atacama) — пустеля на тихоокеанському узбережжі Південної Америки, переважно на півночі Чилі, яку вважають найсухішою неполярною пустелею Землі.

Атлантичний океан, або Атлантика, — другий за площею океан Землі, що простягається S-подібною смугою між Європою й Африкою на сході та Північною і Південною Америкою на заході, від Північного Льодовитого океану до Південного.

Атлас, або Атлаські гори, — гірська система на північному заході Африки, що простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир і Туніс і відокремлює узбережжя Середземного моря та Атлантики від Сахари.

Атол (від мальдівського atholhu) — низинний кораловий острів або група острівців у формі суцільного чи розірваного кільця, що оточує мілководну лагуну.

Ауграбіс (англ. Augrabies Falls; африкаанс Augrabieswaterval) — водоспад на річці Оранжевій у Північно-Капській провінції Південно-Африканської Республіки, оточений однойменним національним парком.

Африка — другий за площею після Євразії материк Землі й однойменна частина світу: разом з островами займає близько 30,3 млн км², тобто приблизно п’яту частину суходолу планети.

Ахтуба — лівий рукав Волги в її нижній течії, що відгалужується від головного русла біля Волгограда й тече паралельно Волзі на південний схід до її дельти.

Байкал — тектонічне озеро на півдні Східного Сибіру, між Іркутською областю та Бурятією (Росія), найглибше й найдавніше озеро Землі та найбільша за об’ємом прісна водойма планети.

Балканський півострів, або Балкани, — півострів на південному сході Європи між Адріатичним, Іонічним, Егейським, Мармуровим і Чорним морями, з умовною північною межею по Дунаю та Саві.

Балтійське море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану в Північній Європі, що глибоко врізається в суходіл між Скандинавським півостровом, материковою Європою та Данськими островами і з’єднується з Північним морем через Данські протоки.

Балхаш (каз. Балқаш) — велике безстічне озеро на південному сході Казахстану, у Балхаш-Алакольській улоговині; витягнуте на 600 км, воно має прісну західну й солонувату східну частини.

Бангвеулу (англ. Lake Bangweulu, мовою бемба — приблизно «там, де вода сходиться з небом») — мілке прісноводне озеро на півночі Замбії у верхній частині басейну Конго, оточене одними з найбільших у світі боліт.

Банда — міжострівне море в західній частині Тихого океану, в межах Індонезії, обмежене островами Сулавесі, Буру, Серам, Танімбар, Тимор та іншими; одне з найглибших морів між островами Малайського архіпелагу.

Бандейра, або Піку-да-Бандейра (порт. Pico da Bandeira — «Прапорова вершина»), — гора заввишки 2891 м у хребті Капарао на межі бразильських штатів Еспіріту-Санту і Мінас-Жерайс, третя за висотою вершина Бразилії й найвища на південному сході країни.

Баранячі лоби (франц. roches moutonnées) — скельні виступи корінних порід, обточені льодовиком: схил, звернений назустріч рухові льоду, пологий і відшліфований, протилежний — крутий і нерівний.

Баренцове море (норв. Barentshavet) — окраїнне море Північного Льодовитого океану між північним узбережжям Норвегії та Кольського півострова, архіпелагами Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа і Нова Земля.

Бархани (з тюркських мов, казах. барқан) — рухливі піщані горби серпоподібної форми, насипані вітром на рівній поверхні й не закріплені рослинністю; опуклий пологий схил звернений до вітру, а гострі «роги» витягнуті за вітром.

Баскунчак — безстічне самосадне солоне озеро на півночі Прикаспійської низовини в Астраханській області Росії, одне з найбільших родовищ кухонної солі в Європі.

Баффінова Земля (англ. Baffin Island, інуктитутом Qikiqtaaluk — «дуже великий острів») — найбільший острів Канадського Арктичного архіпелагу й Канади загалом, п’ятий за площею острів світу, частина території Нунавут.

Башкортостан, або Башкирія, — республіка у складі Російської Федерації на Південному Уралі й у Передураллі зі столицею в Уфі, площею близько 143 тис. км² і населенням понад 4 млн осіб (2025).

Вітер — рух повітря відносно земної поверхні, переважно горизонтальний, що виникає через нерівномірний розподіл атмосферного тиску; характеризується напрямом (звідки дме) і швидкістю.

Ландшафтне знімання (ландшафтне картографування) — комплекс польових і камеральних робіт, за допомогою якого виявляють, описують і наносять на карту природні територіальні комплекси, щоб скласти ландшафтну карту.

Трансильванія (рум. Transilvania, Ardeal; угор. Erdély; нім. Siebenbürgen), українською також Семигород, — історична область у центральній і північно-західній частині Румунії, оточена дугою Карпат.

Трансильванське плато (рум. Podișul Transilvaniei; у геології — Трансильванська улоговина) — горбисте плато в центральній Румунії, майже з усіх боків оточене Карпатами.