Ветеринарія

Ветеринарія (від лат. veterinarius — той, що лікує худобу), або ветеринарна медицина, — сукупність наук і практичних заходів, спрямованих на запобігання хворобам тварин, їх лікування та захист людей від хвороб, спільних для людини й тварин.

Гіподерматози — паразитарні хвороби переважно великої рогатої худоби, які спричиняють личинки підшкірних оводів роду Hypoderma; личинки мігрують у тканинах і розвиваються в підшкірних капсулах (жовнах) на спині тварини.

Гладенко Іван Микитович (20 вересня 1915, село Аннівка, нині Ганнівка-Вирівська Сумської області — 1991) — український учений у галузі ветеринарної фармакології й токсикології, доктор ветеринарних наук, академік ВАСГНІЛ (1975).

Давенеоз — гельмінтоз курей та інших птахів, спричинений дрібними стьожковими черв’яками (цестодами) роду Davainea, що паразитують у тонкому кишечнику.

Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.

Дезінвазія (від дез… — заперечення й латинського invasio — «напад», «вторгнення») — система заходів для знищення яєць і личинок гельмінтів, ооцист і цист паразитичних найпростіших у зовнішньому середовищі: у приміщеннях, гної, ґрунті, на пасовищах та інвентарі.

Дикроцеліоз — гельмінтоз жуйних та інших травоїдних тварин, зрідка людини, спричинений ланцетоподібним печінковим сисуном Dicrocoelium dendriticum (синонім — D. lanceatum), що паразитує в жовчних протоках печінки.

Диктіокаульоз — гельмінтоз жуйних і коней, за якого нематоди роду Dictyocaulus паразитують у трахеї та бронхах, спричиняючи паразитарний бронхіт і запалення легень, особливо в молодняка першого пасовищного сезону.

Дипеталонемоз (акантохейлонематоз) — збірна назва гельмінтозів тварин і зрідка людини, яких спричиняють нитчасті нематоди-філярії, що в старій систематиці належали до роду Dipetalonema.

Дипілідіози — гельмінтози собак, котів і диких м’ясоїдних, зрідка людини, спричинені стрічковим червом Dipylidium caninum (ціп’яком собачим), який паразитує в тонкій кишці й розвивається за участю бліх і волосоїдів.

Диплококова інфекція молодняка (диплококоз, диплококова септицемія) — гостра інфекційна хвороба новонароджених і молодих тварин, переважно телят і ягнят, яку спричиняють пневмококи — бактерії, що розташовуються парами (диплококи).

Дифілоботріоз — хронічний гельмінтоз людини та м’ясоїдних тварин, який спричинюють стьожкові черв’яки роду Diphyllobothrium, насамперед стьожак широкий, що паразитує в тонкому кишечнику.

Догерті Пітер Чарльз (англ. Peter Charles Doherty; нар. 15 жовтня 1940, Брисбен) — австралійський ветеринарний лікар та імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1996 року (разом із Рольфом Цинкернагелем).

Емфізематозний карбункул (скорочено емкар) — гостра неконтагіозна інфекційна хвороба переважно великої рогатої худоби та овець, за якої в м’язах утворюються набряки з бульбашками газу; збудник — спороутворювальна анаеробна бактерія Clostridium chauvoei.

Ензоотія (від грецьких ἐν — «в» і ζῷον — «тварина») — постійна присутність інфекційної чи інвазійної хвороби тварин на обмеженій території або в певній акваторії, де є стійке джерело збудника чи його переносники.

Ентерогепатит (інфекційний ентерогепатит, гістомоноз) — хвороба курячих птахів, передусім індиків, яку спричиняє найпростіше Histomonas meleagridis; характерні запалення й некроз сліпих кишок і печінки.

Ентеротоксемія (від грец. énteron — кишка, toxikón — отрута і haima — кров) — гостра неконтагіозна хвороба переважно овець і кіз, рідше телят і поросят, за якої токсини бактерій Clostridium perfringens, що розмножилися в кишках, всмоктуються в кров і уражають організм.

Епізоотія (від грец. ἐπί — на, серед і ζῷον — тварина) — широке поширення заразної хвороби тварин за короткий час, коли захворюваність на певній території значно перевищує звичайний для неї рівень.

Епізоотологія (від «епізоотія» і грец. λόγος — вчення), або ветеринарна епідеміологія, — розділ ветеринарної медицини, що вивчає закономірності виникнення, поширення та згасання інфекційних хвороб тварин і розробляє заходи їхньої профілактики й ліквідації.

Естроз (від грец. oistros — овід) — інвазійна хвороба овець, рідше кіз та інших тварин, яку спричиняють личинки овечого носоглоткового овода Oestrus ovis, що паразитують у носовій порожнині та лобних пазухах.

Європейський гнилець — інфекційна бактеріальна хвороба розплоду медоносних бджіл, за якої гинуть переважно молоді личинки в незапечатаних комірках; основний збудник — бактерія Melissococcus plutonius.

Жабка — хронічне захворювання кінцівок коня, за якого в ділянці путово-вінцевого або вінцево-копитного суглоба розростається кісткова тканина (екзостози); у міжнародній ветеринарії її відповідник — ringbone, тобто остеоартроз міжфалангових суглобів.

Жовтяниця шовкопряда, або ядерний поліедроз, — вірусна хвороба гусениць і лялечок шовковичного та дубового шовкопрядів, яку спричиняють бакуловіруси; одна з найнебезпечніших хвороб у шовківництві, здатна знищити більшу частину вигодівлі.

Зоонози (від грецьких ζῷον — «тварина» і νόσος — «хвороба») — інфекційні та паразитарні хвороби, збудники яких природно циркулюють серед хребетних тварин і за певних умов передаються людині.

Іхтіоспоридіоз, або іхтіофоноз, — інвазійна хвороба прісноводних і морських риб, яку спричиняє одноклітинний паразит Ichthyophonus hoferi (давня назва — Ichthyosporidium hoferi) і яка в старій літературі мала назву «п’яна хвороба лососевих».

Іхтіофтиріоз — інвазійна хвороба прісноводних риб, яку спричиняє війчаста інфузорія Ichthyophthirius multifiliis; паразит оселяється в шкірі, на плавцях і зябрах, утворюючи характерні білі цятки.

Кайданов Яків Кузьмич (19 (30) березня 1779, Лохвиця, нині Полтавська область — 8 (20) грудня 1855, Санкт-Петербург) — лікар і ветеринарний фармаколог, один з організаторів вищої ветеринарної освіти в Російській імперії.

Капіляріози — гельмінтози тварин, зрідка людини, спричинені тонкими волосоподібними нематодами родини Capillariidae (історично — роду Capillaria), які паразитують у травному тракті, сечовому міхурі, дихальних шляхах або печінці.

Кетози (ацетонемія) — хвороби обміну речовин у тварин, найчастіше у високопродуктивних корів після отелення, за яких через нестачу енергії в крові нагромаджуються кетонові тіла.

Кулеско Ісак Йосипович (22 січня 1902, містечко Книшин, нині Польща — 15 грудня 1980, Харків) — ветеринарний учений-епізоотолог, доктор ветеринарних наук, член-кореспондент ВАСГНІЛ, автор кристалвіолетової вакцини проти чуми свиней.