Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ДИКРОЦЕЛІОЗ

Дикроцеліоз

Дикроцеліоз — гельмінтоз жуйних та інших травоїдних тварин, зрідка людини, спричинений ланцетоподібним печінковим сисуном Dicrocoelium dendriticum (синонім — D. lanceatum), що паразитує в жовчних протоках печінки.

Розділ: Ветеринарія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Збудник — дрібна плоска трематода завдовжки до 1 см, що живе в жовчних протоках і жовчному міхурі.
  • Розвивається з двома проміжними хазяями: спершу наземним равликом, потім мурашкою.
  • Заражена мурашка ввечері чіпляється щелепами за верхівку травинки, де її й ковтає тварина на пасовищі.
  • Хронічна інвазія викликає запалення жовчних проток, розростання сполучної тканини та цироз печінки.

Мало який паразит має такий химерний шлях до свого хазяїна. Щоб потрапити в печінку вівці, ланцетоподібний сисун проходить через равлика, потім через мурашку, а мурашку змушує ночами сидіти на верхівці травинки — саме там, де її найімовірніше з’їсть тварина на пасовищі.

Збудник

Dicrocoelium dendriticum — трематода, тобто плоский черв’як-сисун, завдовжки до 1 см, з видовженим ланцетоподібним тілом. Описав його Карл Рудольфі 1819 року, але повний цикл розвитку з’ясували тільки на початку 1950-х у працях американських паразитологів Вендела Крулла і К. Мейпса.

Остаточні хазяї — вівці, кози, велика рогата худоба, а також свині, коні, кролі, дикі травоїдні, як-от олені й лосі. Людина заражається випадково. Збудник поширений у Європі, Західній Азії, Північній Африці та Північній Америці; трапляється й в Україні.

Цикл розвитку

  1. Яйця сисуна з жовчю потрапляють у кишечник тварини й виходять назовні з фекаліями.
  2. Їх поїдають наземні черевоногі молюски; в Україні це, зокрема, цепея австрійська й равлик-монах чагарниковий. У тілі равлика за 3–5 місяців розвиваються личинки-церкарії.
  3. Равлик виділяє церкарій у слизових грудочках, які поїдають мурашки роду Formica.
  4. За 1–2 місяці в мурашці формуються інвазійні метацеркарії. Одна з них уражає нервовий вузол і змінює поведінку комахи.
  5. Тварина ковтає мурашку разом із травою; молоді сисуни через жовчну протоку проникають у печінку й приблизно за 7–8 тижнів стають статевозрілими.

Перебіг хвороби

Здебільшого дикроцеліоз має хронічний і малопомітний перебіг, особливо у великої рогатої худоби. За сильної інвазії, коли в печінці тисячі паразитів, з’являються:

  • схуднення й зниження продуктивності;
  • анемія та набряки;
  • розлади травлення;
  • потовщення стінок жовчних проток, розростання сполучної тканини, цироз печінки.

Діагноз ставлять за знахідкою яєць у калі (методом флотації або осадження) або виявляють паразитів у печінці під час розтину.

Лікування і профілактика

Для лікування застосовують протигельмінтні препарати з групи бензимідазолів та інші засоби, призначені ветеринаром. Повністю позбутися збудника на пасовищі важко, бо він зберігається в равликах і мурашках, тож основний захист — профілактика: планові обробки стада, розумний режим випасання, боротьба з молюсками.

Запитання

Чи може людина захворіти на дикроцеліоз?

Може, але дуже рідко: для цього треба проковтнути заражену мурашку, наприклад із немитими травами, ягодами чи водою. Частіше в аналізах людини знаходять «транзитні» яйця сисуна після вживання сирої печінки хворих тварин — це не справжнє зараження.

Як уберегти овець від дикроцеліозу?

Комплексно: планово дегельмінтизувати стадо, не випасати тварин рано-вранці та ввечері, коли заражені мурашки сидять на верхівках трав, змінювати пасовища й осушувати ділянки, де багато наземних молюсків.

Як ланцетоподібний сисун керує мурашкою?

Одна з личинок, що потрапили в мурашку, мігрує до її підглоткового нервового вузла. Через це при зниженні температури ввечері комаха залазить на рослину й стискає щелепи. Удень, коли тепліше, вона відпускає травинку й повертається до звичайного життя.

Див. також

  • Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
  • Ензоотія Ветеринарний відповідник поняття «ендемія» в медицині людини.
  • Диктіокаульоз Збудники — легеневі нематоди: D. viviparus у великої рогатої худоби й оленів, D. filaria в овець і кіз, D. arnfieldi в коней і віслюків.
  • Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

  1. Ланцетоподібний сисун — Вікіпедія (українська)
  2. Dicrocoelium dendriticum — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику