Зоонози

Коротко

• Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
• Збудниками бувають бактерії (сибірка, бруцельоз), віруси (сказ, пташиний грип), паразити (трихінельоз, ехінококоз), пріони.
• Людина заражається через укуси й контакт із тваринами, їжу й воду, повітря, кровосисних переносників.
• Боротьбу з ними ведуть разом медики й ветеринари за підходом «Єдине здоров’я».

Слово «зооноз» запровадив у середині XIX століття німецький патолог Рудольф Вірхов, який, зокрема, досліджував трихінельоз — хворобу, що потрапляє до людини зі свининою. Сьогодні Всесвітня організація охорони здоров’я налічує понад двісті таких хвороб, а серед нових інфекцій, які з’являються останні десятиліття, тваринне походження має більшість.

Що вважають зоонозом

Збудник зоонозу постійно існує в природі завдяки тваринам — диким, синантропним (тим, що живуть поруч із людиною, як-от пацюки й голуби) чи свійським. Людина заражається випадково. У медичній літературі такі хвороби називають також зооантропонозами. Протилежна група — антропонози, тобто інфекції, носієм яких є лише людина.

Збудники і приклади

Збудник	Приклади хвороб	Основні джерела
бактерії	сибірка, бруцельоз, туляремія, лептоспіроз, сальмонельоз, чума	травоїдні, гризуни, птахи
віруси	сказ, пташиний і свинячий грип, геморагічні гарячки	хижаки, кажани, птахи, свині
паразити	трихінельоз, ехінококоз, токсоплазмоз	свині, собаки, коти
пріони	нова форма хвороби Крейтцфельдта — Якоба	велика рогата худоба

Шляхи передачі

• контактний — укуси, подряпини, догляд за хворими тваринами, оброблення шкур і туш;
• харчовий і водний — сире молоко, недостатньо проварене м’ясо, забруднена вода;
• трансмісивний — через кліщів, комарів, бліх;
• повітряний — вдихання пилу з виділеннями тварин або аерозолю.

Резервуари

Кожен зооноз має свого «господаря» в природі. Сказ підтримують хижаки — у Європі передусім лисиці — і кажани; лептоспіроз і туляремію — гризуни та комахоїдні; сибірку — травоїдні, а спори її збудника десятиліттями зберігаються в ґрунті старих скотомогильників. Історичні епідемії чуми в портових містах поширювалися разом із чорними пацюками, які переселялися на торгових суднах.

Чому зоонозів більшає

Ризик зростає, коли люди частіше стикаються з дикою природою: вирубують ліси, освоюють нові землі, торгують дикими тваринами. Зміна клімату розширює ареали кліщів і комарів. Окрема загроза — стійкість бактерій до антибіотиків, які масово використовують у тваринництві.

Профілактика

Контроль зоонозів ґрунтується на співпраці ветеринарної та медичної служб — підході «Єдине здоров’я» (One Health), який підтримують ВООЗ, ФАО та Всесвітня організація охорони здоров’я тварин. Основні заходи — вакцинація тварин (сказ повністю можна попередити щепленням), ветеринарно-санітарний контроль продуктів, безпечна питна вода, боротьба з гризунами й переносниками.

Запитання

Чи передаються зоонози від людини до людини?

Для більшості — ні або дуже рідко: людина для збудника є «глухим кутом». Але є винятки: легенева форма чуми, хвороба, спричинена вірусом Ебола, мавпяча віспа можуть поширюватися між людьми. ВІЛ узагалі колись був зоонозом і згодом став суто людською інфекцією.

Які зоонози найнебезпечніші в Україні?

Насамперед сказ, переносниками якого є лисиці, бездомні собаки й коти, а також лептоспіроз, туляремія, лайм-бореліоз (через кліщів), бруцельоз, сибірка, трихінельоз і ехінококоз. Їх реєструють і контролюють санітарно-епідеміологічна та ветеринарна служби.

Як захиститися від зоонозів?

Вакцинувати домашніх тварин від сказу, не торкатися диких і бездомних тварин, термічно обробляти м’ясо, пити кип’ячене чи бутильоване молоко, захищатися від кліщів і мити руки після контакту з тваринами. Після укусу тварини слід негайно звернутися до лікаря.

Див. також

• Ензоотія Ветеринарний відповідник поняття «ендемія» в медицині людини.
• Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
• Дикроцеліоз Збудник — дрібна плоска трематода завдовжки до 1 см, що живе в жовчних протоках і жовчному міхурі.
• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Zoonoses — Fact sheet, Всесвітня організація охорони здоров’я
2. Rudolf Virchow — One Health Initiative
3. Зооноз — Вікіпедія (українська)
4. Zoonosis — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.