Ентерогепатит

Коротко

• Інша поширена назва — «чорна голова» (англ. blackhead) через синюшність голови хворих птахів.
• Найпростіше передається переважно в яйцях нематоди Heterakis gallinarum; дощові черв’яки слугують резервуаром.
• Індики хворіють тяжко й часто гинуть; кури частіше є носіями з легшим перебігом.
• Ефективних дозволених ліків для продуктивної птиці в багатьох країнах немає, тож головне — профілактика.

Назва хвороби описує уражені органи: грецькі «ентерон» — кишка і «гепар» — печінка. У ветеринарних довідниках її частіше називають за збудником — гістомоноз, а птахівники знають як «чорну голову» індиків.

Збудник

Хворобу спричиняє Histomonas meleagridis — одноклітинний джгутиковий паразит. Поза організмом він гине швидко, але має надійний «транспорт»: потрапляє в яйця нематоди Heterakis gallinarum, яка живе в сліпих кишках курей, індиків, фазанів та інших птахів. У захисній оболонці яйця гістомонада може роками зберігати заразність.

Дощові черв’яки, що ковтають ґрунт з яйцями гетеракісів, накопичують їх і передають птахам, які цих черв’яків їдять. Між індиками в стаді збудник може поширюватися й безпосередньо, через контакт зі свіжим послідом.

Перебіг хвороби

Потрапивши в кишечник разом з яйцями нематоди, гістомонади звільняються в сліпих кишках, проникають у їхню стінку й спричиняють запалення та некроз. Звідти з кров’ю вони заносяться в печінку, де утворюються круглі вогнища омертвіння діаметром 1–2 см.

Ознаки з’являються через 7–12 днів після зараження:

• млявість, опущені крила, скуйовджене пір’я;
• зниження апетиту й посилена спрага;
• рідкий послід сірчано-жовтого кольору;
• у частини птахів — синюшність голови.

Молоді індики гинуть за кілька днів після появи ознак, старші довго хворіють і виснажуються. У курей смертність нижча, проте спалахи знижують продуктивність стада.

Діагностика

Остаточний діагноз ставлять на розтині: потовщені сліпі кишки з сирнистими масами всередині й типові вогнища в печінці. Збудника виявляють мікроскопією вмісту кишок або методами молекулярної діагностики.

Профілактика

Препарати, якими колись лікували гістомоноз, у Європейському Союзі та США для продуктивної птиці нині не дозволені, тож основний захист — організаційний:

Захід	Навіщо
Окреме утримання індиків і курей	кури — часті носії збудника
Регулярна дегельмінтизація	знищує гетеракісів, головних переносників
Сухі, чисті вигули, зміна ділянок	яйця нематод довго живуть у ґрунті
Контроль доступу диких птахів	вони теж можуть заносити паразитів

У розплідниках дотримуються принципу «все пусте — все зайняте»: приміщення між партіями птиці чистять і дезінфікують.

Найвразливіші присадибні господарства, де індиків і курей тримають на одному подвір’ї. Там ґрунт роками накопичує яйця гетеракісів, і навіть кілька здорових на вигляд курей можуть стати джерелом спалаху серед індичат.

Запитання

Чому індиків не радять тримати разом із курми?

Кури часто заражені гетеракісами й гістомонадами без помітних ознак хвороби, але виділяють яйця нематод з послідом. Яйця зберігають заразність у ґрунті роками, і індики, яких випускають на ті самі вигули, хворіють тяжко.

Чи справді в хворих птахів чорніє голова?

Синюшність гребеня та шкіри голови трапляється, але не завжди й не тільки при гістомонозі. Тому назва «чорна голова» традиційна, а не діагностична; надійніші ознаки — сірчано-жовтий пронос і характерні ураження печінки на розтині.

Див. також

• Ентеротоксемія Найвідоміша форма — «хвороба переїдання», або «м’яка нирка», спричинена типом D збудника та його епсилон-токсином.
• Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
• Ензоотія Ветеринарний відповідник поняття «ендемія» в медицині людини.
• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Histomoniasis — Wikipedia (англійська)
2. Histomonas — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q178719

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.