Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

Епізоотологія

Епізоотологія (від «епізоотія» і грец. λόγος — вчення), або ветеринарна епідеміологія, — розділ ветеринарної медицини, що вивчає закономірності виникнення, поширення та згасання інфекційних хвороб тварин і розробляє заходи їхньої профілактики й ліквідації.

Розділ: Ветеринарія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Центральне поняття — епізоотичний процес: безперервний ланцюг заражень, що тримається на джерелі збудника, механізмі передачі та сприйнятливих тваринах.
  • Поділяється на загальну епізоотологію (закономірності, імунітет, загальні заходи) і спеціальну (окремі хвороби).
  • Розрізняє форми поширення: спорадичну, ензоотію, епізоотію та панзоотію.
  • Тісно пов’язана з охороною здоров’я людей через хвороби, спільні для тварин і людини.

Коли на фермі одночасно хворіють десятки тварин, ветеринарові мало вилікувати кожну окремо. Потрібно зрозуміти, звідки прийшла інфекція, як вона переходить від тварини до тварини і де її можна зупинити. Відповіді на ці запитання й шукає епізоотологія — наука не про хвору тварину, а про хворе стадо, регіон чи популяцію.

Епізоотичний процес

Ключове поняття науки — епізоотичний процес, тобто безперервна низка заражень, що підтримує існування хвороби. Він можливий лише тоді, коли поєднуються три ланки:

  1. джерело збудника — хвора тварина чи носій, які виділяють мікроб;
  2. механізм передачі — через корм і воду, повітря, контакт, кровосисних комах або кліщів;
  3. сприйнятливі тварини — ті, що не мають імунітету.

Розірвати будь-яку ланку означає зупинити поширення. На цьому й побудовані протиепізоотичні заходи: виявлення та ізоляція хворих, дезінфекція і боротьба з переносниками, вакцинація.

Форми поширення

Епізоотологи розрізняють інтенсивність процесу:

  • спорадичні випадки — поодинокі, не пов’язані між собою;
  • ензоотія — хвороба, постійно присутня на певній території;
  • епізоотія — масове поширення, що охоплює господарство, район чи область;
  • панзоотія — епізоотія, яка поширюється на країни й континенти.

На хід процесу впливають природні умови, щільність поголів’я, торгівля тваринами й продукцією, міграції диких тварин і птахів.

Розділи науки

Загальна епізоотологія вивчає спільні закономірності інфекційних хвороб, вчення про імунітет і загальні методи профілактики. Спеціальна розглядає окремі хвороби: збудника, шляхи зараження, ознаки, діагностику, лікування, економічні збитки й заходи ліквідації.

Наука спирається на мікробіологію, вірусологію, імунологію, статистику, а останніми десятиліттями — й на молекулярну генетику, яка дозволяє простежити походження окремого штаму.

Розвиток

Окремою дисципліною епізоотологія сформувалася на межі XIX і XX століть, коли праці Луї Пастера й Роберта Коха пояснили природу заразних хвороб. 1924 року в Парижі заснували Міжнародне епізоотичне бюро, нині Всесвітню організацію охорони здоров’я тварин (WOAH), яка веде облік спалахів небезпечних хвороб.

Особливо швидко наука розвивалася після 1920-х років: було описано багато нових інфекцій сільськогосподарських тварин, птиці й бджіл, розроблено вакцини й методи діагностики. Сьогодні вона також є частиною підходу «Єдине здоров’я», що розглядає здоров’я людей, тварин і довкілля разом.

Запитання

Чим епізоотологія відрізняється від епідеміології?

Предмет у них схожий, але об’єкт різний: епідеміологія вивчає поширення хвороб серед людей, епізоотологія — серед тварин. На стику працюють фахівці з зоонозів, наприклад сказу, бруцельозу чи пташиного грипу.

Що таке епізоотичне вогнище?

Це місце, де є джерело збудника й умови для його передачі: ферма, пасовище, ділянка лісу з хворими дикими тваринами. Навколо вогнища встановлюють карантин і загрозливу зону, де проводять щеплення й обмеження.

Хто в Україні відповідає за протиепізоотичні заходи?

Державний ветеринарний контроль здійснює Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) разом з лабораторіями й практичними ветеринарами.

Див. також

  • Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
  • Ензоотія Ветеринарний відповідник поняття «ендемія» в медицині людини.
  • Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
  • Ветеринарія Охоплює діагностику, лікування й профілактику хвороб свійських, диких і лабораторних тварин.

Джерела

  1. Епізоотологія — Вікіпедія (українська)
  2. Епізоотологія з мікробіологією: підручник / за ред. В. П. Постоя. — Київ: Вища школа, 2006.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику