Мовознавці

Алексєєв Василь Михайлович (2 (14) січня 1881, Петербург — 12 травня 1951, Ленінград) — російський і радянський сходознавець-китаїст, перекладач китайської літератури, академік АН СРСР з 1929 року.

Беринда Памво (Памва; світське ім'я Павло; між 1550 і 1570, імовірно Єзупіль на Прикарпатті — 13 (23) липня 1632, Київ) — український лексикограф, мовознавець, поет, друкар і гравер, чернець, архітипограф Києво-Печерської друкарні, автор «Лексикону славеноросского» (1627).

Житецький Павло Гнатович (23 грудня 1836 (4 січня 1837), Кременчук — 5 (18) березня 1911, Київ) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист, педагог і громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1898), один з основоположників історичного вивчення української мови.

Зволінський Пшемислав (Przemysław Zwoliński; 26 вересня 1914, Опава, нині Чехія — 4 листопада 1981, Варшава) — польський мовознавець-славіст, у 1953–1970 роках професор і завідувач кафедри української філології Варшавського університету.

Ільїнський Григорій Андрійович (11 (23) березня 1876, Петербург — 14 грудня 1937, Томськ) — мовознавець-славіст, історик і археограф, член-кореспондент Російської академії наук (згодом АН СРСР) з 1921 року, автор «Праслов’янської граматики»; жертва сталінських репресій.

Калинович Михайло Якович (30 вересня (13 жовтня) 1888, село Жахнівка на Вінниччині — 16 січня 1949, Київ) — український мовознавець, індолог-санскритолог, літературознавець і перекладач, академік АН УРСР з 1939 року, директор Інституту мовознавства АН УРСР.

Караджич Вук Стефанович (6 листопада 1787, Тршич біля Лозниці — 26 січня 1864, Відень) — сербський філолог, фольклорист і реформатор літературної мови, що поклав в основу сербської писемності живе народне мовлення.

Кириченко Ілля Микитович (19 (31) липня 1889, село Рябухи на Чернігівщині — 13 липня 1955, Київ) — український мовознавець-лексикограф, член-кореспондент АН УРСР з 1951 року, головний редактор шеститомного «Українсько-російського словника».

Кнорозов Юрій Валентинович (19 листопада 1922, Південне під Харковом — 30 або 31 березня 1999, Санкт-Петербург) — радянський і російський етнограф, лінгвіст і епіграфіст, який заклав основи дешифрування ієрогліфічного письма мая, доктор історичних наук (1955).

Коллар Ян (словац. Ján Kollár; 29 липня 1793, Мошовце — 24 січня 1852, Відень) — словацький поет, лютеранський пастор, фольклорист і філолог, один з ідеологів чеського та словацького національного відродження й автор концепції слов’янської взаємності.

Корш Федір Євгенович (22 квітня (4 травня) 1843, Москва — 16 лютого (1 березня) 1915, Москва) — російський і український філолог, сходознавець, перекладач і поет, академік Петербурзької академії наук (з 1900), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

Котляревський Олександр Олександрович (1837, Крюків, нині частина Кременчука — 29 вересня (11 жовтня) 1881, Піза, Італія) — український філолог-славіст, етнограф і археолог, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1875), професор Дерптського та Київського університетів.

Кочубинський Олександр Олександрович (22 жовтня (3 листопада) 1845, Кишинів — 13 (26) травня 1907, Одеса) — філолог-славіст, історик і археолог, професор кафедри слов'янської філології Новоросійського університету в Одесі.