Кириченко Ілля Микитович

Коротко

• Закінчив 1914 року Ніжинський історико-філологічний інститут, викладав класичні мови.
• З 1931 року працював в Інституті мовознавства АН УРСР, з 1946-го керував його відділом словників.
• Написав або уклав понад 40 лексикографічних праць, серед них «Словник медичної термінології» (1936) та «Орфографічний словник».
• Співавтор «Російсько-українського словника» 1948 року, який сучасні дослідники критикують за наближення української лексики до російської.

Будь-який словник — це тисячі рішень: яке слово взяти, як його пояснити, яку форму вважати нормою. Ілля Кириченко ухвалював такі рішення понад чверть століття, керуючи підготовкою найбільших українських словників радянської доби. Тому його спадщина водночас і основа фахової лексикографії, і пам’ятка того, як ідеологія впливала на мову.

Життєпис

Кириченко народився 19 липня (31 липня за новим стилем) 1889 року в селі Рябухи Конотопського повіту Чернігівської губернії. 1914 року закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Роки Першої світової війни викладав латинську, грецьку й російську мови в гімназіях Іваново-Вознесенська, а 1918 року повернувся в Україну і вчителював у Лубнах та Києві.

З 1931 року працював в Інституті мовознавства АН УРСР, з 1946-го очолював відділ словників. Паралельно з 1936 року викладав латину в Київському університеті, а 1952 року став завідувачем кафедри класичної філології. 1951 року його обрали членом-кореспондентом АН УРСР. Помер 13 липня 1955 року в Києві, похований на Лук’янівському цвинтарі.

Словники

Кириченко написав, уклав або відредагував понад сорок лексикографічних праць. Головні з них:

Рік	Праця	Роль
1936	«Словник медичної термінології»	автор
1946	офіційний «Український правопис»	співавтор
з 1946	«Орфографічний словник» (найповніше видання — 1955)	автор
1948	«Російсько-український словник»	співупорядник
1953–1963	«Українсько-російський словник» у 6 томах	головний редактор
1954	«Українсько-російський і російсько-український словник власних імен людей»	керівник

Для шеститомного «Українсько-російського словника» Кириченко розробив наукові засади й принципи побудови, проте з шести томів за його життя вийшов лише перший; решту видали після його смерті.

Словник власних імен

Словник 1954 року став першим в українській лексикографії перекладним довідником імен. Він закріпив практику «перекладати» українські імена на російську: Микола — Николай, Олександр — Александр, Микита — Никита.

Правопис

Багато уваги Кириченко приділяв питанням українського правопису та його практичним завданням. Він був одним з авторів офіційного правопису 1946 року, а його «Орфографічний словник», уперше виданий того самого року, кілька разів перевидавали; найповніше видання вийшло 1955-го, у рік смерті укладача.

Редактор і вчитель

Кириченко заснував «Лексикографічний бюлетень» АН УРСР і редагував його перші п’ять випусків (1951–1955). Серед його учнів називають мовознавців Андрія Білецького, Василя Ільїна, Леоніда Паламарчука.

Запитання

Чому словники 1940–1950-х років, у яких брав участь Кириченко, критикують?

«Російсько-український словник» 1948 року та інші видання того часу готували під жорстким ідеологічним контролем. Українська Вікіпедія наголошує, що в них позначилося системне втручання влади, метою якого було «наближення української мови до російської». Тож ці словники цінні як фактичний матеріал, але їхні норми сучасні мовознавці оцінюють критично.

Що таке «Лексикографічний бюлетень»?

Наукове видання Інституту мовознавства АН УРСР, присвячене теорії та практиці укладання словників. Кириченко заснував його й редагував перші п’ять випусків (1951–1955).

Див. також

• Житецький Павло Гнатович Автор першої великої праці з історичної фонетики української мови — «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876).
• Беринда Памво Працював у друкарнях Стрятина й Крилоса (1597–1605), у друкарні й школі Львівського братства (1613–1619).
• Корш Федір Євгенович Працював у класичній філології, порівняльному мовознавстві, славістиці, іраністиці, тюркології, теорії віршування.
• Алексєєв Василь Михайлович Закінчив факультет східних мов Петербурзького університету 1902 року, від 1910 року викладав там, з 1918-го — професор.
• Розділ «Мовознавці» Усі статті підрозділу «Мовознавці».

Джерела

1. Kyrychenko, Illia — Encyclopedia of Ukraine, vol. 2 (1988)
2. Кириченко Ілля Микитович — Вікіпедія (українська)
3. Паламарчук Л. С. Кириченко Ілля Микитович // Українська мова: енциклопедія. — Київ, 2000.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.