АЙВАЗОВСЬКИЙ
Айвазовський Іван Костянтинович
Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
Коротко
- Народився й прожив більшу частину життя в кримській Феодосії.
- У 1833–1837 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв, з 1844 року — академік, з 1887 року — її почесний член.
- Найвідоміші полотна — «Дев’ятий вал» (1850), «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).
- Писав і степові та сільські краєвиди України: чумацькі валки, вітряки, Дніпро, «Весілля в Україні».
Хлопчик із бідної вірменської родини феодосійського крамаря малював самоварним вугіллям на білених стінах. Ці малюнки помітив місцевий архітектор Яків Кох, подарував йому папір і олівці й показав роботи градоначальникові Олександру Казначеєву. Той, ставши таврійським губернатором, забрав підлітка до Сімферополя, а згодом допоміг вступити до Петербурзької академії мистецтв.
Навчання і подорожі
Родина походила з вірмен, що жили в Галичині й на початку XIX століття переселилися до Криму. Справжнє прізвище — Гайвазовський; формою «Айвазовський» художник підписувався з 1840-х років.
У 1833–1837 роках він навчався в академії в пейзажному класі Максима Воробйова, працював також у французького мариніста Філіппа Таннера та в баталіста Олександра Зауервейда. Після закінчення курсу дістав право на закордонну поїздку: Рим, Неаполь, Венеція, Париж, Лондон, Амстердам. Європейські виставки принесли молодому художникові славу й нагороди.
Феодосія
Повернувшись, Айвазовський оселився в рідній Феодосії, збудував будинок і майстерню над морем. Звання академіка отримав 1844 року, тоді ж став живописцем Головного морського штабу. Кошти від продажу картин він вкладав у місто: допоміг провести водогін від своїх Субаських джерел, підтримував будівництво залізниці й порту, заснував художню школу. 1880 року відкрив у Феодосії картинну галерею, яку заповідав місту разом із будинком.
Творчість
Головна тема — море в усіх станах: шторм, штиль, місячна ніч, корабельна аварія, морський бій. Ранні роботи, як-от «Дев’ятий вал» (1850), написані в дусі романтизму; у пізніх, наприклад «Чорне море» (1881) і «Серед хвиль» (1898), більше простоти й реалістичності. Він також писав баталії, портрети, біблійні та міфологічні сюжети.
Чимало його полотен присвячено Україні. Канадська Internet Encyclopedia of Ukraine називає, зокрема:
- «Український віз узимку» (1866) і «Зимовий краєвид в Україні» (1868);
- «Чумаки в Україні» (1880) та «Відпочинок чумаків» (1885);
- «Місячна ніч на Дніпрі», «Вітряки в українському степу на заході сонця», «Весілля в Україні».
За понад шістдесят років роботи він узяв участь у понад 120 виставках, більшість із яких були персональними. Поїздки до Стамбула, де він у 1845–1890 роках бував, за різними підрахунками, вісім або дев’ять разів, принесли низку замовлень від султанів; частина цих картин зберігається в палаці Долмабахче. Останню роботу, «Вибух турецького корабля», художник залишив незавершеною в день смерті.
Спадщина
Феодосійська галерея імені Айвазовського має понад 400 його творів. Після окупації Криму, 11 липня 2016 року, з галереї вивезли до Третьяковської галереї в Москві 38 картин художника, що Україна розцінює як незаконне переміщення культурних цінностей. 2017 року Національний банк України випустив пам’ятну монету в серії «Видатні особистості України».
Запитання
Де можна побачити картини Айвазовського в Україні?
Найбільша збірка, понад 400 творів, належить Феодосійській картинній галереї імені Айвазовського, яка нині перебуває на окупованій території Криму. На материковій частині України твори художника зберігаються, зокрема, в Київській картинній галереї (18 робіт), а також в інших художніх музеях країни.
Чому Айвазовського називають і українським, і вірменським, і російським художником?
Він походив з вірменської родини, народився й працював у Криму, тобто на землі сучасної України, а навчався й отримував звання в Петербурзі як художник Російської імперії. Тому різні традиції зараховують його до своїх. 2023 року Метрополітен-музей у Нью-Йорку змінив підписи до його картин і назвав його українським художником з Криму.
Як Айвазовський писав свої марини?
Здебільшого не з натури, а з пам’яті. Він довго спостерігав за морем, а в майстерні писав швидко, часто за один сеанс, вибудовуючи картину за власною уявою. Через це він міг створювати сотні полотен і повторювати улюблені мотиви — бурю, місячну ніч, корабель у хвилях.
Див. також
- Академізм Перші академії виникли в Італії, зокрема в Болоньї наприкінці XVI століття; взірцем для Європи стала французька Королівська академія живопису й скульптури (1648).
- Крим (Автономна Республіка Крим) Півострів омивають Чорне й Азовське моря; з материком його з’єднують Перекопський перешийок і Арабатська стрілка.
- Розділ «Живопис, графіка» Усі статті підрозділу «Живопис, графіка».
- Розділ «Діячі культури України» Усі статті підрозділу «Діячі культури України».
Джерела
- Айвазовський Іван Костянтинович — Вікіпедія (українська)
- Aivazovsky, Ivan — Internet Encyclopedia of Ukraine
- Wikidata: Q181568
- Бикова Т. Б. Айвазовський Іван Костянтинович // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — Київ: Наукова думка, 2003.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- БІБЕРОВИЧЕВА Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
- БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА Білогрудівська культура — археологічна культура пізньої бронзової доби в лісостепу Правобережної України, що існувала приблизно у XIII–X століттях до н. е. й дала початок чорноліській культурі.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.
- ДИТИНКИ ПОВСТАННЯ Дитинки повстання — антифеодальний виступ селян і опришків Північної Буковини середини 1650-х років під проводом ватажка Дитинки, спрямований проти молдавських бояр і влади молдавського господаря.