Білогрудівська культура

Коротко

• Назва походить від Білогрудівського лісу біля села Піківець на Уманщині, де зольники розкопували 1918–1926 років.
• Охоплювала частини сучасних Київської, Черкаської, Вінницької та Житомирської областей; археологи виділяють південний і північний варіанти.
• Неукріплені поселення з напівземлянками, курганні й ґрунтові поховання, бронзові знаряддя та прикраси.
• У X–IX століттях до н. е. перетворилася на чорноліську культуру передскіфського часу.

Великі сірі пагорби попелу, до чотирьох метрів заввишки, — саме такі зольники в Білогрудівському лісі під Уманню привернули увагу археологів на початку XX століття. Розкопки 1918–1926 років, які провадили Борис Безвенглінський і Петро Курінний, відкрили нову культуру пізньої бронзової доби. Назву їй дав ліс біля села Піківець на Черкащині.

Час і територія

Білогрудівська культура датується приблизно XIII–X століттями до н. е.; у різних працях межі трохи зсуваються. Вона поширювалася лісостепом Правобережжя — землями нинішніх Київської, Черкаської, Вінницької та Житомирської областей. Поселення цього типу трапляються й на околицях Києва.

Дослідники розрізняють два локальні варіанти. Для південного, уманського, характерні зольники; північний, ближчий до Дніпра, вирізняється іншими рисами поховального обряду.

Походження

За сучасними уявленнями, культура склалася на лісостеповому Побужжі. Основою стали місцеві пам’ятки тшинецького кола, на які вплинули південні групи населення Карпато-Дунайського регіону. Не пізніше XII століття до н. е. білогрудівські старожитності з’явилися й на Середньому Подніпров’ї.

Поселення і зольники

Поселення не мали укріплень. Люди жили в прямокутних напівземлянках із дерев’яними стінами й долівкою, обмазаною глиною. Такі житла вивчено, зокрема, у Великій Андрусівці, Собківці, Суботові та Обухові.

Зольники — головна загадка культури. Це округлі насипи з попелу, золи, кісток тварин і битого посуду діаметром до 35 метрів. Одні вчені вважають їх залишками жител, інші — місцями обрядів, пов’язаних із культом вогню, треті — частиною поховальної практики. Єдиної думки немає досі.

Поховання

Відомі й курганні, й ґрунтові могильники. Небіжчиків здебільшого клали скорченими на боці в неглибоких ямах, головою переважно на захід. На півночі ареалу трапляється трупоспалення з похованням решток в урнах.

Господарство і речі

Основою життя були землеробство й скотарство. Набір знахідок такий:

Матеріал	Що знаходять
Глина	тюльпаноподібні посудини з валиком, миски, черпаки, кубки, прясла, фігурки тварин
Бронза	ножі, шила, вістря списів і стріл, кельти, кинджали, шпильки, браслети, спіральні підвіски
Камінь і кістка	зернотерки, сокири-молоти, крем’яні серпи, кістяні проколки
Інше	бурштинові намиста, поодинокі вироби із золота, срібла й заліза

Поява перших залізних речей показує, що культура стояла на порозі нової доби.

Що було далі

У X–IX століттях до н. е. білогрудівська культура переросла в чорноліську, з якою пов’язують передскіфський час на Правобережжі. Етнічна належність білогрудівців лишається дискусійною: їх зіставляли і з праслов’янами, і з фракійцями, але археологічні матеріали жодну з версій остаточно не підтверджують.

Запитання

Чим білогрудівська культура відрізняється від чорноліської?

Чорноліська культура — її безпосередня наступниця. Білогрудівська належить ще до бронзової доби, а чорноліська вже до передскіфського раннього залізного віку, з укріпленими городищами. Частина дослідників розглядає обидві як етапи однієї білогрудівсько-чорноліської лінії розвитку.

Чи були білогрудівці слов’янами?

Прямих доказів етнічної належності археологічна культура не дає. Одні вчені шукали в білогрудівських старожитностях витоки праслов’ян, інші пов’язували їх із фракійським світом. Обидві думки лишаються гіпотезами.

Де можна побачити білогрудівські пам’ятки?

Опорні пункти — поселення й зольники Уманщини (Піківець, Собківка, Велика Андрусівка), а також могильники на Побужжі й Середньому Подніпров’ї. Знахідки зберігаються переважно в наукових фондах і музеях археології.

Див. також

• Розділ «Археологія» Розкопки, пам’ятки й культури минулого, а також дослідники, які їх відкривали.
• Розділ «Стародавня доба» Усі статті підрозділу «Стародавня доба».

Джерела

1. Лисенко С. Д. Білогрудівська культура // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003.
2. Білогрудівська культура — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.