Беринда Памво

Коротко

• Працював у друкарнях Стрятина й Крилоса (1597–1605), у друкарні й школі Львівського братства (1613–1619).
• З 1619 року — у Києво-Печерській лаврі: головний друкар, редактор, перекладач, згодом завідувач друкарні.
• «Лексикон славеноросский альбо имен толкованіє» (Київ, 1627) містить майже 7 тисяч статей і вплинув на лексикографію кількох народів.
• Один із зачинателів шкільної поезії й драми в Україні: різдвяні «Вірші» видав у Львові 1616 року.

На надгробку в Києво-Печерській лаврі колись можна було прочитати, що тут спочив Памво Беринда, «коректор книг і управитель типографії печерської», людина вчена, яка залишила «Лексикон словенороський». Це, мабуть, найточніша коротка біографія людини, від якої майже не лишилося особистих документів.

Походження

Памво (у світі — Павло) Беринда народився між 1550 і 1570 роками, імовірно в Єзуполі на Прикарпатті. На місцеве походження вказує прикарпатська говірка, помітна в його словнику. Де він здобув освіту, невідомо, проте церковнослов’янську мову знав досконало і мав уявлення принаймні про десяток інших мов — грецьку, латинську, давньоєврейську, польську, чеську, німецьку. Своє авторство він часто приховував за монограмою «ПМБ» — «Памво Беринда монах».

Друкар

У 1597–1605 роках Беринда працював у друкарнях Стрятина й Крилоса. Він належав до гуртка Балабанів, що об’єднував українських культурно-освітніх діячів, і саме у Стрятині, при дворі Федора Балабана, почав працювати над словником. Згодом став діячем Львівського братства, працював у його друкарні та школі (1613–1619) і у Львові постригся в ченці.

1616 року його запросили до Києва для підготовки видання «Анфологіона». Восени 1619 року Беринда з сином Лукашем остаточно перебрався до Києво-Печерської лаври. Тут він був головним друкарем, редактором і перекладачем, 1620 року отримав почесне звання протосинкела Єрусалимського патріарха, а згодом став архітипографом — керівником друкарні.

«Лексикон»

Роботу над словником Беринда почав між 1603 і 1607 роками, а видав його в Києві 1627 року. «Лексикон славеноросский альбо имен толкованіє» має дві частини: церковнослов’янсько-український словник і тлумачення власних назв та запозичень. Загалом це майже 7 тисяч статей. Слова пояснено українською книжною мовою початку XVII століття, з багатьма синонімами, етимологічними примітками й позначками переносного вжитку, які вперше в українській лексикографії застосував саме Беринда.

Словник перевидали 1653 року в Кутеїні біля Орші. Він вплинув на лексикографію не лише української, а й білоруської, польської, румунської та російської мов.

Поет і педагог

1616 року у Львові Беринда видав різдвяний діалог «На Рождество Христа вѣршѣ для утѣхи православнимъ христіанамъ» — пролог, промови семи хлопців і епілог. Ці вірші учні братських шкіл декламували на свята; їх переписували ще впродовж XVII століття. Дослідники вважають їх перехідною ланкою від шкільної поезії до шкільної драми.

Запитання

Що таке «Лексикон» Памва Беринди?

Це друкований церковнослов'янсько-український словник, виданий у Києво-Печерській друкарні 1627 року. У першій частині близько 5 тисяч слів, у другій, «Имена свойственная», — близько 2 тисяч тлумачень власних назв і запозичених слів. Перекладна частина — одне з найбільших зібрань української лексики кінця XVI — початку XVII століття.

Як правильно — Памво чи Памва?

Трапляються обидві форми. Мовознавець Михайло Худаш показав, що чернече ім'я походить від імені святого Памвона й пропонував уживати усталену у славістиці форму Памва. Прізвище, за його висновком, слов'янське і походить від давніх імен на зразок Беривой чи Берислав.

Як ушанована пам'ять Беринди?

Його ім'я носять вулиця у Львові й провулки в Києві та Дніпрі, у Єзуполі на церкві Івана Хрестителя встановлено пам'ятну таблицю. 2020 року Україна на державному рівні відзначила 450-річчя від його народження.

Див. також

• Київська (Києво-Могилянська) академія 1632 року митрополит Петро Могила об’єднав братську й Лаврську школи в Києво-Братську колегію.
• Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
• Латинська мова Походить від говірки латинів, які жили в Лації в пониззі Тибру; найдавніші написи датують VI століттям до н. е.
• Розділ «Педагогіка» Усі статті підрозділу «Педагогіка».

Джерела

1. Памво Беринда — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q1376657
3. Німчук В. В. Беринда Памво // Українська мова: енциклопедія. — Київ, 2000.
4. Дзюба О. М. Беринда Памво // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — Київ: Наукова думка, 2003. — С. 237.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.