Житецький Павло Гнатович

Коротко

• Автор першої великої праці з історичної фонетики української мови — «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876).
• Дослідив мову Пересопницького Євангелія та «Ізборника Святослава» 1073 року, знайшов у них риси живого українського мовлення.
• Першим показав значення «Енеїди» Котляревського для становлення нової української літературної мови.
• Член київської «Громади», співробітник «Киевской старины», допомагав готувати «Словарь української мови» Бориса Грінченка.

У 1870-х роках, коли навіть у назвах наукових праць українську мову іменували «малоруським наріччям», учитель київських гімназій Павло Житецький узявся довести, що в неї є власна тисячолітня історія. Його книжки про звуки, граматичні форми й літературні стилі минулих століть стали фундаментом українського історичного мовознавства.

Освіта і вчителювання

Житецький народився в Кременчуці в родині священника. Навчався в Полтавській семінарії, у 1857–1860 роках — у Київській духовній академії, у 1860–1864 роках — на історико-філологічному факультеті Київського університету.

Протягом наступних десятиліть він викладав російську мову й словесність:

• 1864–1868 — Кам’янець-Подільська чоловіча гімназія, де серед його учнів був майбутній письменник Григорій Мачтет;
• з 1868 — кілька київських гімназій;
• 1874–1893 — Колегія Павла Ґалаґана; викладав також у Київському кадетському корпусі.

Для учнів Житецький уклав підручники «Теорія твору з хрестоматією» (1895), «Теорія поезії» та «Нариси з історії поезії» (обидва 1898), які неодноразово перевидавали.

Історія мови

Перша велика праця — «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876). У ній учений порушив і частково розв’язав питання про занепад редукованих голосних ъ і ь, звукову природу ѣ та її перехід в і. Того ж року вийшов «Опис Пересопницького рукопису XVI ст.»: Житецький показав мовні та палеографічні особливості Пересопницького Євангелія й багато рис живого народного мовлення в ньому.

Згодом він звернувся до історії літературної мови. У «Нарисі літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889) та праці про «Енеїду» Котляревського (1900) описав два типи старої книжної мови:

Тип	Особливості
слов’яно-український	продовжував церковнослов’янську традицію
книжна українська мова	поєднувала писемну традицію з елементами живого мовлення

Житецький першим пов’язав мову «Енеїди» з давньою традицією використання народної мови в «низьких» жанрах і показав її роль у творенні нової літературної мови.

Фольклор і громадська праця

Помітний внесок у фольклористику — «Думки про народні малоруські думи» (1893). Житецький також писав про переклади Євангелія українською мовою (1905) та історію мовознавства, зокрема про Платонів діалог «Кратил» і Вільгельма фон Гумбольдта.

Він був членом київської «Громади», співробітником журналу «Киевская старина», приятелював з Михайлом Драгомановим і довгі роки перебував під поліцейським наглядом. У суперечці з «теорією» Михайла Погодіна про нібито російськість давнього Києва обстоював тяглість української культури й мови від княжої доби.

1898 року вченого обрали членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, 1903-го — дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Помер у Києві 1911 року.

Запитання

Що Житецький довів, вивчаючи «Ізборник Святослава»?

У граматичних формах пам’ятки 1073 року він знайшов риси, характерні для сучасної української мови, наприклад форму «є» замість «єсть» і чергування у — в. Такі самі ознаки має Галицьке євангеліє 1144 року. Звідси вчений зробив висновок, що до другої половини XII століття мова Києва істотно не відрізнялася від мови Галича.

Яка роль Житецького в історії українського правопису?

Він розробив правописну систему, яку частково використали в україномовних матеріалах «Записок Юго-Западного отдела Русского географического общества» (1873–1876). Ця система вплинула й на правопис «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка (1907–1909), над підготовкою якого Житецький також працював.

Де жив Житецький у Києві?

Останні роки життя вчений мешкав на Андріївському узвозі, 34. Його пам’яті присвячено вітрину в Музеї однієї вулиці на Андріївському узвозі.

Див. також

• Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
• Літописи Назва походить від традиційного зачину річної статті: «В літо 6370…» — рік від створення світу.
• Молодописемні мови У 1920–1930-х роках у СРСР створили або впорядкували писемність для понад 50 мов.
• Розділ «Мовознавство» Мови світу, лінгвістичні терміни та мовознавці.

Джерела

1. Житецький Павло Гнатович — Вікіпедія (українська)
2. Житецький П. Г. Нарис звукової історії малоруського наріччя. — Київ, 1876.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.