Коллар Ян

Коротко

• Тридцять років (1819–1849) служив пастором словацької лютеранської громади в Пешті.
• Головний твір — сонетна поема «Донька Слави» (1824, розширені редакції 1832 і 1845).
• У трактаті «Про літературну взаємність між слов’янськими племенами і наріччями» (1836) обстоював культурне єднання слов’ян.
• Українською його вірші вперше переклав Богдан Дідицький (1853).

На надгробку Яна Коллара в Празі вибито слова про те, що за життя він носив у серці весь свій народ, а по смерті живе в серці всього народу. Під «народом» поет мав на увазі не лише словаків чи чехів, а всіх слов’ян разом.

Життя

Коллар народився 29 липня 1793 року в селі Мошовце, що тоді належало Угорському королівству, у селянсько-ремісничій родині. Навчався в гімназіях Кремниці та Банської Бистриці, у 1812–1815 роках — у лютеранському ліцеї в Братиславі. 1817–1819 років вивчав теологію в Єнському університеті, де зблизився з німецькою студентською молоддю, але не прийняв її гострого націоналізму.

Від 1819 до 1849 року Коллар служив пастором у Пешті. Під час революції 1848–1849 років працював при віденському дворі, а 1849 року став професором Віденського університету, де очолив кафедру слов’янської археології. Помер 24 січня 1852 року у Відні.

«Донька Слави»

Перша редакція поеми «Донька Слави» вийшла 1824 року і складалася з 86 сонетів: вступ, три пісні, названі за річками слов’янських земель, — «Зала», «Лаба», «Дунай», і сонет-епілог.

Головна героїня поєднує риси коханої поета Міни (Фредеріки Вільгельміни Шмідт), батьківщини і всього слов’янства. Поет звеличує минуле слов’ян і протиставляє його долі сучасних онімечених слов’янських земель.

Редакція	Кількість сонетів
1824	86
1832	615, додано частини «Лета» й «Ахерон»
1845	622

У Чехії поема стала одним із найпопулярніших творів свого часу.

Мовознавство і фольклор

Разом із Яном Бенедикті Коллар видав двотомник словацьких народних пісень (1823–1827), згодом — збірку «Národnié zpievanky» (1834–1835). 1836 року вийшов його трактат про літературну взаємність слов’янських «племен і наріч», що став маніфестом культурного панславізму. Коллар обстоював використання словаками чеської літературної мови, через що розійшовся з Людовитом Штуром.

Коллар і Україна

Вірші з «Доньки Слави» українською першим переклав Богдан Дідицький; їх надрукував львівський журнал «Зоря Галицька» 1853 року. Це сталося лише через рік після смерті поета. Його ім’я носить і астероїд 20991 Янколлар.

Запитання

Що таке «слов’янська взаємність» Коллара?

Це ідея, що всі слов’янські народи становлять одну велику націю, а їхні мови — наріччя спільної мови. Тому кожен освічений слов’янин мав би читати літературу братніх народів. Чеський публіцист Карел Гавлічек-Боровський критикував цю концепцію за ігнорування реальних відмінностей між народами.

Чому Коллар сперечався з Людовитом Штуром?

Коллар вважав, що словаки мають писати чеською літературною мовою, а Штур обстоював окрему словацьку літературну мову. Відгомін цієї суперечки чути й у псевдонімі, яким Коллар підписувався, — «Чеський брат Протиштурський».

Див. також

• Розділ «Мовознавство» Мови світу, лінгвістичні терміни та мовознавці.

Джерела

1. Ян Коллар — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q220550
3. Євсеєнко І. В. Коллар Ян // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — Київ: Наукова думка, 2007. — С. 454.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.