Ільїнський Григорій Андрійович

Коротко

• Викладав у Петербурзькому й Харківському університетах, у 1909–1915 роках — професор Ніжинського історико-філологічного інституту.
• Головна праця — «Праслов’янська граматика» (1916), відзначена академічною премією й золотою медаллю.
• Написав низку праць з морфології, фонетики та етимології української мови, працював над її етимологічним словником.
• 1934 року заарештований у «справі славістів», 1937-го вдруге заарештований і розстріляний; реабілітований.

Після розстрілу Григорія Ільїнського в Томську 1937 року значна частина його підготовлених до друку рукописів зникла, серед них і робота над етимологічним словником української мови. Збереглося близько двохсот праць — від реконструкції праслов’янської граматики до нотаток про український прислівник «гала».

Освіта і викладання

Ільїнський народився 1876 року в Петербурзі в родині вчителя. 1898 року із золотою медаллю закінчив Петербурзький університет, у 1901–1903 роках стажувався в Німеччині, Чехії, Австрії, Сербії та Болгарії. 1902 року в Празі вийшла його розвідка про архаїзми й новотвори праслов’янської мови, що принесла молодому вченому визнання.

Його викладацька кар’єра пролягла через кілька міст:

Роки	Посада
з 1904	приват-доцент Петербурзького університету
1907–1909	приват-доцент кафедри славістики Харківського університету
1909–1915	професор Ніжинського історико-філологічного інституту; викладав і на Вищих жіночих курсах у Києві
1916–1920	професор Юр’ївського (Тартуського) університету
з 1920	професор Саратовського університету
з 1927	професор кафедри славістики Першого Московського університету

Наукова спадщина

Головна праця — «Праслов’янська граматика» (1916). Ільїнський поділяв історію праслов’янської мови на два етапи: довгий період поступового розвитку і період помітних змін у фонетиці за незначних змін у морфології. Значні діалектні зрушення він відносив до III століття до н. е. За рекомендацією Олексія Шахматова книжку відзначили академічною премією й золотою медаллю.

Учений широко використовував порівняльно-історичний метод, видавав пам’ятки: «Грамоти болгарських царів» (1911, премія імені Ломоносова), «Слепченський апостол» (1912), «Охридські листки» (1915). Наприкінці життя склав «Нарис систематичної кирило-мефодіївської бібліографії» (1934). Критики закидали йому недооцінку іноземних впливів і переоцінку ролі чергувань звуків.

Українська мова

Окремий пласт його доробку стосується української:

• «До історії малоруського імперативу» (1925);
• «До питання про асиміляцію голосних в українській мові» (1926);
• «Як виникли форми називного відмінка однини середнього роду типу „зілля“» (1931);
• «Українські етимології» (1933) та статті про назви українських річок.

Арешти і загибель

11 січня 1934 року Ільїнського заарештували в «справі славістів» і засудили до десяти років таборів, які згодом замінили засланням до Славгорода в Західному Сибіру. Звільнений у липні 1936 року, він оселився в Томську, де працював бібліотекарем краєзнавчого музею, бо викладати йому заборонили. 19 листопада 1937 року вченого заарештували вдруге, засудили до розстрілу й стратили 14 грудня.

1938 року Ільїнського виключили з Академії наук; після реабілітації 1967 року членство поновили.

Запитання

Що таке «справа славістів»?

Хвиля арештів філологів-славістів кінця 1933 — початку 1934 року; серед заарештованих були Сперанський, О. М. Селищев, М. М. Дурново, В. В. Виноградов. Їх звинуватили у створенні антирадянської організації, пов’язаної з євразійцями та «віденським центром» на чолі з Трубецьким. Згодом засуджених реабілітували.

Що Ільїнський вважав основою української мови?

За основу, на якій сформувалася українська мова, він уважав розмовну мову Центральної України, зокрема Київщини й Полтавщини. Свої погляди вчений викладав у рецензіях на праці Агатангела Кримського, Олексія Соболевського та інших.

Див. також

• Житецький Павло Гнатович Автор першої великої праці з історичної фонетики української мови — «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876).
• Лінгвістична палеонтологія Термін увів швейцарський мовознавець Адольф Піктет у праці «Індоєвропейські початки, або Первісні арійці: нарис лінгвістичної палеонтології» (1859–1863).
• Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
• Розділ «Мовознавство» Мови світу, лінгвістичні терміни та мовознавці.

Джерела

1. Ільїнський Григорій Андрійович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q3379459

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.