Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

КАРАДЖИЧ

Караджич Вук Стефанович

Караджич Вук Стефанович (6 листопада 1787, Тршич біля Лозниці — 26 січня 1864, Відень) — сербський філолог, фольклорист і реформатор літературної мови, що поклав в основу сербської писемності живе народне мовлення.

Розділ: Мовознавці Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Реформував сербську кирилицю за принципом «пиши, як говориш»: відкинув зайві знаки й увів шість нових літер.
  • 1814 року видав першу граматику сербської народної мови, 1818-го — «Сербський словник».
  • Зібрав і опублікував сербські народні пісні й казки, якими захоплювався Якоб Грімм.
  • 1819 року побував у Києві, Чернівцях і Львові; його праці надихали Шашкевича, Максимовича, Шевченка.

На початку XIX століття серби писали слов’яносербською книжною мовою, повною церковних слів і запозичень з російської церковнослов’янської. Вук Караджич, родом із села під Лозницею, запропонував відмовитися від неї й будувати літературну мову на живому народному мовленні — східногерцеговинському говорі, яким говорив сам.

Життєпис

Караджич народився 6 листопада 1787 року в селі Тршич, тоді в Османській імперії. Здебільшого навчався сам: трохи в родича, у монастирі Троноша, потім у гімназії в Сремських Карловцях. 1808 року став одним із перших студентів Белградської вищої школи. Хвороба залишила його кульгавим на все життя.

У роки Першого сербського повстання він служив писарем у повстанських командирів. Після поразки повстанців 1813 року Караджич переїхав до Відня і там познайомився зі словенським мовознавцем Єрнеєм Копітаром, вплив якого допоміг йому в боротьбі за реформу мови й правопису. У Відні Вук прожив більшу частину життя й помер 26 січня 1864 року. 1897 року його прах урочисто перепоховали в Белграді, біля могили просвітителя Доситея Обрадовича.

Мовна реформа

Принцип Караджича — «пиши, як говориш, читай, як написано». Він:

  • уклав першу граматику сербської народної мови (1814);
  • видав «Сербський словник» (1818; друге, розширене видання — 1852);
  • вилучив з кирилиці непотрібні знаки й увів шість нових літер;
  • 1847 року переклав народною мовою Новий Заповіт.

Проти реформи виступала частина сербського духовенства й мовознавців, зокрема в районі Нового Сада: їм герцеговинський говір здавався майже чужою мовою. Зрештою погляди Караджича перемогли. 1850 року він разом з Джуро Даничичем підписав Віденську літературну угоду, що заклала основи сербохорватської мови.

Фольклор

Рік Видання
1814 «Мала простонародна слов’яносербська пісниця»
1814–1815 Перші два томи сербських народних пісень
1821 «Сербські народні казки»
1823–1833 «Сербські народні пісні», т. 1–4

Збірки зробили сербський епос відомим у Європі. Якоб Грімм переклав німецькою пісню «Будівництво Скадра», записану Караджичем від старого співця, і порівнював сербські пісні з гомерівською поезією.

Визнання

Караджича обрали членом Віденської (1848) і Прусської (1850) академій наук, членом-кореспондентом Петербурзької академії (1851). Серед його почесних звань — членство в Одеському товаристві історії та старожитностей (1842) і почесне членство в раді Харківського університету (1846). 1861 року Загреб надав йому звання почесного громадянина.

Запитання

Що означає принцип «пиши, як говориш»?

Кожному звукові відповідає одна літера, і кожна літера завжди читається однаково. Щоб досягти цього, Караджич вилучив із сербської кирилиці знаки, яких не було в живій вимові, і запровадив шість нових літер. За зразок він брав фонетичні принципи Йоганна Крістофа Аделунга й чеську абетку Яна Гуса.

Як Караджич пов’язаний з Україною?

1819 року він відвідав Київ, Чернівці та Львів і познайомився з українськими культурними діячами. У Відні дружив з галицьким журналістом Іваном Головацьким, листувався з Осипом Бодянським та Ізмаїлом Срезневським. Його фольклорні збірки й мовна реформа стали прикладом для «Руської трійці», Михайла Максимовича, Амвросія Метлинського й Тараса Шевченка.

Чому його назвали Вуком?

У родині Караджичів часто помирали немовлята. За народним повір’ям, ім’я Вук («вовк») мало відлякувати злих духів і вберегти дитину.

Див. також

Джерела

  1. Вук Караджич — Вікіпедія (українська)
  2. Vuk Karadžić — Wikipedia (англійська)
  3. Karadžić, Vuk — Internet Encyclopedia of Ukraine
  4. Колибанова К. В. Караджич Вук Стефанович // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — Київ : Наукова думка, 2007. — С. 101.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику