Калинович Михайло Якович

Коротко

• Викладав у Київському університеті з 1916 року: вступ до мовознавства, порівняльну граматику, санскрит, давньоіндійську літературу.
• Автор праць з індології та книжки «Шляхи новітньої французької поезії» (1924).
• Редагував другий том академічного «Російсько-українського словника» (1929–1933) і словник 1948 року.
• Словник 1948 року мовознавці критикують за зближення української лексики з російською.

Санскритолог, що писав про давньоіндійську драму, і редактор словника, який мовознавці оцінюють дуже критично, — обидві ці ролі поєдналися в одній людині, Михайлові Калиновичу.

Освіта і викладання

Калинович народився 1888 року в селі Жахнівка на Вінниччині в родині священика. З 1907 року навчався в Петербурзькому університеті, а 1912 року закінчив Київський університет, де його залишили професорським стипендіатом. З 1916 року викладав у Києві вступ до мовознавства, порівняльну граматику індоєвропейських мов, санскрит, історію давньоіндійської літератури.

З 1924 року він працював також в Академії наук. У 1930–1949 роках завідував відділом загального мовознавства й очолював Інститут мовознавства АН УРСР. 22 лютого 1939 року Калиновича обрали академіком, згодом — академіком-секретарем відділення суспільних наук. Улітку 1941 року його разом з іншими науковцями Академії евакуювали до Уфи.

Індологія, література, переклади

Ранні праці Калиновича присвячені Індії:

Рік	Праця
1916	«Природа й побут в давньоіндійській драмі»
1918	«Бгавабгуті Шринанта»
1928	«Концентри індійського світогляду»

Він написав монографію «Шляхи новітньої французької поезії» (1924), розвідки про західноєвропейських письменників, перекладав прозу Золя, Чехова, Горького.

Словники

Найвідомішим Калинович став як лексикограф. Він був редактором-упорядником другого тому академічного «Російсько-українського словника», що виходив випусками в 1929–1933 роках, і відповідальним редактором та одним з укладачів «Російсько-українського словника» 1948 року. Для повоєнних років цей словник став головним довідником, що заступав відсутні тоді інші типи словників.

Видання 1948 року з’явилося вже після репресій проти багатьох українських словникарів — Агатангела Кримського, Григорія Голоскевича, Овсія Ізюмова, Андрія Ніковського та інших. Українська Вікіпедія характеризує Калиновича як прихильника зросійщення української мови, а сам словник у середовищі мовознавців дістав іронічні прізвиська «російсько-російський» і «зелений». Калиновичу належать також праці з теорії та історії лексикографії, які сприяли оформленню її як окремої галузі.

Останні роки

Калинович жив у Києві на нинішній вулиці Січових Стрільців. Помер 16 січня 1949 року, похований на Лук’янівському кладовищі. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора; у рідній Жахнівці встановлено меморіальну дошку.

Запитання

Чому словник 1948 року називають «російсько-російським»?

«Російсько-український словник» 1948 року, відповідальним редактором і одним з укладачів якого був Калинович, вийшов після репресій проти багатьох українських словникарів 1930-х років. Добір української лексики в ньому настільки наближений до російської, що мовознавці жартома прозвали його «російсько-російським», а за кольором обкладинки — «зеленим».

Чим Калинович займався, крім словників?

Він займався індологією: писав про давньоіндійську драму й світогляд, викладав санскрит. Писав також про французьку поезію, Герберта Веллса, Джозефа Конрада, Роберта Луїса Стівенсона, Дені Дідро, перекладав Еміля Золя, Антона Чехова, Максима Горького.

Див. також

• Житецький Павло Гнатович Автор першої великої праці з історичної фонетики української мови — «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876).
• Ільїнський Григорій Андрійович Викладав у Петербурзькому й Харківському університетах, у 1909–1915 роках — професор Ніжинського історико-філологічного інституту.
• Зволінський Пшемислав Закінчив 1936 року Львівський університет (тоді Університет Яна Казимира), студіював польську філологію й славістику.
• Розділ «Мовознавці» Усі статті підрозділу «Мовознавці».

Джерела

1. Калинович Михайло Якович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q12107798

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.