Галицько-Волинський літопис

Коротко

• Оригінал не зберігся; найстаріший список — у складі Іпатіївського зводу початку XV століття.
• Складається з Галицької частини (до 1260–1261 років) про князя Данила Романовича і Волинської — про Василька Романовича та його сина Володимира.
• Первісно текст не мав дат; хронологію додав пізніший переписувач, і вона часто помилкова.
• Надійну хронологію подій уперше встановив Михайло Грушевський.

Після «Повісті минулих літ» і Київського літопису історія Русі XIII століття дійшла до нас насамперед із західних земель. Галицько-Волинський літопис — найповніша розповідь про державу Романовичів: про князювання Данила Галицького, його боротьбу з великими боярами, стосунки із Золотою Ордою, культуру й церковне життя краю.

Як зберігся текст

Авторського примірника немає. Найстаріша відома копія входить до Іпатіївського літописного зводу, переписаного близько 1425 року; цей кодекс знайшов у Іпатіївському монастирі в Костромі Микола Карамзін. Він же виявив і Хлєбниковський список XVI століття (близько 1575 року), який дослідники вважають основним для галицько-волинської частини.

Нині відомо кілька рукописів із текстом літопису: Іпатіївський, Хлєбниковський (Острозький), Погодінський (Четвертинський), Краківський латиницею кінця XVIII століття, Єрмолаївський та інші. Незалежними один від одного вважають лише Іпатіївський і Хлєбниковський.

Будова і автори

Пам’ятка ділиться на дві частини:

Частина	Роки	Головні герої
Галицька	1201–1260 (1261)	Данило Романович та його брат Василько
Волинська	1261 (1262)–1292	Василько Романович, його син Володимир

Першу частину, імовірно, писали в Холмі. Деякі дослідники припускають, що над текстом працювало кілька, а можливо, й близько одинадцяти авторів, чиї оповіді згодом звели докупи. Галицька частина витримана у візантійському хронографічному стилі й насичена церковнослов’янізмами.

Значення

Для історика це головне джерело про Галицько-Волинське князівство. Для мовознавця — пам’ятка, де українські мовні риси виявлено повніше, ніж у попередніх літописах; Хлєбниковський список уважають пам’яткою української мови. Межа між Київським і Галицько-Волинським літописами в рукописах не позначена, тому її проводять умовно.

Дослідження і переклади

До кінця XIX століття пам’ятка привертала менше уваги, ніж давніші літописи. Інтерес до неї пробудив Михайло Грушевський: він довів, що хронологію в Іпатіївському списку вставив пізніший переписувач, і відновив справжню послідовність подій.

1936 року у Львові вийшов український переклад Теофіла Коструби, 1973-го — англійський Джорджа Перфецького. Існує також переклад Леоніда Махновця, а 2002 року Інститут історії НАН України видав дослідження з текстом і коментарем за редакцією Миколи Котляра.

Запитання

Чому в Галицько-Волинському літописі неправильні дати?

Автор писав не погодовий літопис, а низку пов’язаних оповідей на зразок візантійських хронографів і роки не проставив. Пізніший переписувач розбив текст на річні статті й вставив дати навмання, тож хронологія Іпатіївського списку часто зміщена на кілька років. У Хлєбниковському списку дат немає взагалі. Виправлену хронологію запропонував Михайло Грушевський.

Де межа між Галицькою і Волинською частинами?

Українська традиція відносить Галицьку частину до 1201–1261 років, а Волинську — до 1262–1291 (або 1292). Мовознавиця Даніела Христова 2006 року показала, що мовний і стилістичний злам припадає на межу записів 1260 і 1261 років, тож у новіших працях подано 1201–1260 і 1261–1292.

Див. також

• Літописи Назва походить від традиційного зачину річної статті: «В літо 6370…» — рік від створення світу.
• Густинський літопис Оригінал не зберігся; найдавніший відомий список переписав 1670 року ієромонах Михайло Лосицький.
• Козацькі літописи Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
• Карамзін Микола Михайлович Повість «Бідна Ліза» (1792) і «Листи російського мандрівника» зробили його головним сентименталістом російської літератури.
• Розділ «Літописи» Літописні пам’ятки, їхні укладачі та значення для історії.

Джерела

1. Галицько-Волинський літопис — Вікіпедія (українська)
2. Galician–Volhynian Chronicle — Wikipedia (англійська)
3. Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар / за ред. М. Ф. Котляра. — Київ : Наукова думка, 2002.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.