КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ
Козацькі літописи
Козацькі літописи — історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII століття, написані в середовищі козацької старшини й присвячені передусім козацьким війнам та історії Гетьманщини.
Коротко
- Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
- Центральна подія — війна під проводом Богдана Хмельницького, що почалася 1648 року.
- Від давніх літописів відрізняються авторською позицією, документами, ораторськими й художніми вставками.
- Цінні і як історичні джерела, і як пам’ятки української літератури й мови.
Самійло Величко диктував свою останню працю, «Космографію», уже осліплим. Його літопис дійшов до нас з прогалинами на початку, в середині й наприкінці, і видавці XIX століття латали їх уривками з тієї самої «Космографії». Так виглядає доля багатьох козацьких літописів: анонімні автори, рукописи в чужих бібліотеках, публікації через сто з гаком років після написання.
Що це за твори
Козацькими, або козацько-старшинськими, ці літописи називають за темою й середовищем, у якому вони постали. Від літописів у традиційному сенсі вони значно відрізняються. Тут є авторська позиція й оцінки, вставні документи — листи, універсали, договори, — промови, характеристики гетьманів і полковників.
Головна тема — Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Водночас автори описують економічне, політичне й культурне життя України та події в Московській державі, Речі Посполитій, Угорщині, Швеції, Молдові, Османській імперії. Мова більшості творів — книжна українська, близька до живої розмовної.
Три головні літописи
| Літопис | Автор | Час написання | Охоплені події |
|---|---|---|---|
| Літопис Самовидця | невідомий; імовірно Роман Ракушка-Романовський | кінець XVII — початок XVIII ст. | 1648–1702 |
| Літопис Григорія Грабянки | Григорій Грабянка, згодом гадяцький полковник | 1710 | від найдавніших часів до 1709 |
| Літопис Самійла Величка | Самійло Величко, канцелярист Генеральної канцелярії | 1720 | 1648–1700 |
Самовидець
Літопис дійшов без імені автора й місця написання. Опублікований 1846 року, він швидко став одним з головних джерел для істориків XIX століття: достовірних документів тоді було надруковано мало, а літопис давав суцільну розповідь. Мовознавці цінують його як зразок української літературної мови XVII століття з міцною основою живої мови.
Грабянка
Твір написано 1710 року в Гадячі; сам автор 1730 року став гадяцьким полковником. Написаний він церковнослов’янською мовою. З 157 сторінок рукопису 123 присвячено війні Хмельницького, а гетьман постає національним героєм. Козацький народ Грабянка виводить від скіфів-хозарів, а розповідь доводить до 1709 року — падіння Мазепи й обрання гетьманом Скоропадського.
Величко
Найбільший за обсягом історичний твір свого часу, надрукований у Києві в 1848–1864 роках. Це водночас історія, публіцистика й художня проза. Довів його автор до 1700 року, хоча згадує й пізніші події. Причину відлучення Величка від служби дослідники пояснюють по-різному: найчастіше пов’язують з подіями 1708 року.
Запитання
Хто такий Самовидець?
Автор літопису не назвав свого імені. Здебільшого його ототожнюють з Романом Ракушкою-Романовським — генеральним підскарбієм за гетьмана Брюховецького, згодом протопопом у Брацлаві; помер він 1703 року в Стародубі. Остаточно питання не розв’язане.
Чому їх називають літописами, хоча це не зовсім літописи?
Назва умовна. Давні літописи — це погодні записи подій. Козацькі твори ближчі до історичних трактатів: мають авторську концепцію, вставні документи, промови, характеристики діячів, а в Величка й Грабянки — ще й риторичні та поетичні фрагменти.
Які ще твори зараховують до козацьких літописів?
Крім трьох головних, до цієї групи зараховують менші твори. Приклад — Лизогубівський літопис, складений 1742 року: він охоплює події в Україні від початку XVI століття.
Див. також
- Граб’янка Григорій Іванович Учився в Києво-Могилянській колегії, з 1686 року служив у Гадяцькому полку — від рядового козака до полковника.
- «Літопис Самовидця» Охоплює події від передодня повстання Богдана Хмельницького до 1702 року.
- «Короткий літопис Малої Росії» Перша частина — відредагований «Короткий опис Малоросії», далі хроніка подій 1735–1775 років і списки гетьманів, старшини, ієрархів та російських урядовців 1654–1764 років.
- Розділ «Літописи» Літописні пам’ятки, їхні укладачі та значення для історії.
Джерела
- Козацькі літописи — Вікіпедія (українська)
- Ракушка-Романовський Роман — Вікіпедія (українська)
- Лизогубівський літопис — Вікіпедія (українська)
- Wikidata: Q12111339
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АНДРІЄВСЬКИЙ Андрієвський Іван Самійлович (1759, Чернігівщина — 17 (29) жовтня 1809, Москва) — лікар і ветеринар, доктор медицини, професор кафедри ветеринарії Московського університету, автор одних із перших підручників з ветеринарної медицини в Російській імперії.
- «АРХІВНА СПРАВА» «Архівна справа» — український історико-архівознавчий журнал, друкований орган Центрального архівного управління УСРР, що виходив у Харкові в 1926–1931 роках і був присвячений теорії, методиці та практиці архівної справи.
- АВСТРО НІМЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ 1918 Австро-німецькі відносини з Україною 1918 року — союзні, а згодом окупаційні відносини Української Народної Республіки й Української Держави з Німецькою імперією та Австро-Угорщиною від підписання Берестейського миру (9 лютого 1918) до виведення їхніх військ наприкінці 1918 року.