«Літопис Самовидця»

Коротко

• Охоплює події від передодня повстання Богдана Хмельницького до 1702 року.
• Імовірним автором більшість дослідників вважає Романа Ракушку-Романовського — генерального підскарбія за гетьмана Івана Брюховецького, згодом священика в Стародубі.
• Оригінал не зберігся; відомо сім списків XVIII століття і пізніших.
• Назву дав Пантелеймон Куліш, уперше літопис надрукував Осип Бодянський 1846 року.

«Літопис Самовидця» вирізняється серед козацьких літописів тим, що його автор жив у добу Хмельниччини й Руїни, служив у гетьманському уряді й про багато подій писав як свідок. Тому дослідники історії Гетьманщини другої половини XVII століття не можуть обійтися без цього тексту.

Будова

Літопис складається зі вступу та двох головних частин:

• вступ розповідає про становище України перед повстанням 1648 року;
• перша частина охоплює Хмельниччину й Руїну до 1676 року включно; вона, найімовірніше, написана значно пізніше від описаних подій, за спогадами;
• друга частина доведена до 1702 року і є власне літописом — записами, що велися на Лівобережжі, найдокладніше — у Стародубі.

Мова твору — добра українська мова того часу, близька до народної. Тому літопис цінують не лише історики, а й мовознавці та літературознавці.

Автор

Ім’я автора в тексті не назване. З автобіографічних подробиць видно, що він належав до козацької старшини й певний час обіймав високу посаду в гетьманському уряді.

Встановити ім’я автора дослідники змогли після праць Вадима Модзалевського про Романа Ракушку-Романовського. У 1920-х роках кілька істориків окремо один від одного дійшли висновку, що літопис написав саме він. Ракушка-Романовський був генеральним підскарбієм за гетьмана Івана Брюховецького, а останні десятиліття життя провів священиком у Стародубі. Цю версію підтримали Дмитро Багалій, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко, Іван Крип’якевич; вона панує й у новітній історіографії. Альтернативні кандидатури висували Л. Окиншевич (Іван Биховець), М. Андрусяк і Михайло Возняк (Федір Кандиба).

Списки і видання

Оригінал літопису не зберігся. Відомо сім копій, з яких чотири зберігаються у відділі рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, решта — у Санкт-Петербурзі, Харкові та Чернігові.

Рік	Видання
1846	Осип Бодянський, «Чтения» Московського товариства історії і старожитностей
1878	Київська археографічна комісія, ред. Орест Левицький, за списком Якова Козельського
1971	Інститут історії АН УРСР, підготував Ярослав Дзира
1972	Harvard Series in Ukrainian Studies

Найдавніші й найповніші списки — Іскрицького (перша половина XVIII століття) та Якова Козельського (друга половина XVIII століття); саме їх покладено в основу наукових видань.

Запитання

Чому літопис називають «Самовидця»?

«Самовидець» — давнє слово для очевидця. Автор описував події, багато з яких бачив сам або знав від їхніх учасників. Назву літописові дав Пантелеймон Куліш, від якого рукопис отримав перший видавець Осип Бодянський.

Чи точно відомо, хто написав «Літопис Самовидця»?

Ні, документального підтвердження немає. Найпоширеніша версія — Роман Ракушка-Романовський; її висловив ще 1846 року Д. Сердюков, а в 1920-х роках окремо один від одного обґрунтували Віктор Романовський, Олександр Оглоблин і Микола Петровський. Інші дослідники називали військового канцеляриста Івана Биховця або корсунського полковника Федора Кандибу.

Де можна прочитати літопис?

Найповніше наукове видання підготував Ярослав Дзира: його випустило видавництво «Наукова думка» в Києві 1971 року за списками Іскрицького, Козельського та Судієнка. 1972 року текст вийшов і в Гарвардській серії українознавчих студій.

Див. також

• Літописи Назва походить від традиційного зачину річної статті: «В літо 6370…» — рік від створення світу.
• Козацькі літописи Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
• Граб’янка Григорій Іванович Учився в Києво-Могилянській колегії, з 1686 року служив у Гадяцькому полку — від рядового козака до полковника.
• Жовтоводська битва 1648 Козаки й татари Тугай-бея оточили авангард коронного війська на чолі зі Стефаном Потоцьким.
• Розділ «Літописи» Літописні пам’ятки, їхні укладачі та значення для історії.

Джерела

1. Літопис Самовидця — Вікіпедія (українська)
2. Дзира Я. І. Літопис Самовидця // Енциклопедія історії України. Т. 6. — Київ: Наукова думка, 2009. — С. 240.
3. Літопис Самовидця / підгот. Я. І. Дзира. — Київ: Наукова думка, 1971.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.