Науковці України

Вербін Яким Якимович (рос. Аким Акимович Вербин; 23 вересня 1898, с. Благодатне Єлисаветградського повіту, тепер Первомайський район Миколаївської області — 3 січня 1959, Одеса) — український вчений-агроном, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Гавриш Володимир Костянтинович (22 квітня 1925, Погребище, Вінницька область — 14 червня 2004) — український геолог, фахівець з тектоніки та нафтогазоносності, доктор геолого-мінералогічних наук (1970), професор (1981), член-кореспондент АН УРСР (1982).

Гладенко Іван Микитович (20 вересня 1915, село Аннівка, нині Ганнівка-Вирівська Сумської області — 1991) — український учений у галузі ветеринарної фармакології й токсикології, доктор ветеринарних наук, академік ВАСГНІЛ (1975).

Глушков Віктор Михайлович (24 серпня 1923, Ростов-на-Дону — 30 січня 1982, Москва) — український математик і кібернетик, засновник і перший директор Інституту кібернетики АН УРСР, академік АН УРСР (1961) та АН СРСР (1964).

Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.

Кочкін Михайло Андрійович (22 травня (4 червня) 1908, с. Кленове, тепер Оричівський район Кіровської області РФ — 6 листопада 1980, Ялта) — ґрунтознавець, доктор наук (1956), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1962), у 1958–1977 роках директор Нікітського ботанічного саду.

Крамаренко Леонід Петрович (3 (15) грудня 1881, Балта, нині Одеська область — 14 травня 1960, Харків) — український учений у галузі сільськогосподарського машинобудування, доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР (1939).

Кулеско Ісак Йосипович (22 січня 1902, містечко Книшин, нині Польща — 15 грудня 1980, Харків) — ветеринарний учений-епізоотолог, доктор ветеринарних наук, член-кореспондент ВАСГНІЛ, автор кристалвіолетової вакцини проти чуми свиней.

Найдіч (у старих виданнях — Найдич) Юрій Володимирович (6 серпня 1929, Харків — 11 березня 2019, Київ) — український учений у галузі матеріалознавства й фізичної хімії поверхневих явищ, академік НАН України (1988), доктор технічних наук (1970), професор (1974).

Оканенко Аркадій Семенович (4 (16) березня 1894, Сміла, нині Черкаська область — 1982, Київ) — український фізіолог і біохімік рослин, дослідник фотосинтезу й фізіології цукрових буряків, член-кореспондент АН УРСР (1967).

Окснер Альфред Миколайович (8 (20) лютого 1898, Єлисаветград, нині Кропивницький — 20 листопада 1973, Київ) — український ботанік-ліхенолог, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН УРСР (1972), засновник ліхенологічного гербарію Інституту ботаніки та української школи дослідників лишайників.

Плісецький Марко Мойсейович (14 січня 1909, Чернігів — 2 квітня 1990, Київ) — український літературознавець і фольклорист, дослідник українських дум, історичних пісень і російських билин, доктор історичних наук (1962), професор (1965).

П’ятницький Сергій Сергійович (2 (15) березня 1905, с. Кочеток, тепер Чугуївський район Харківської області — 2 травня 1971, Харків) — український лісівник-селекціонер, доктор сільськогосподарських наук (1948), професор (1949), член-кореспондент ВАСГНІЛ (1956).

Семковський (Семківський) Семен Юлійович (справжнє прізвище Бронштейн; 4 (16) березня 1882, Могильов — 18 березня 1937) — філософ і соціолог, дійсний член ВУАН (1929), професор харківських вишів; репресований і розстріляний, посмертно реабілітований.