Найдіч Юрій Володимирович

Коротко

• 1953 року закінчив Київський політехнічний інститут; з 1954 року все життя працював в Інституті проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України.
• Понад пів століття очолював відділ контактних явищ і паяння неметалевих матеріалів.
• Розробив фізико-хімічну (хімічну) теорію змочування, на якій ґрунтуються технології паяння кераміки, скла, алмазів і надтвердих матеріалів.
• Двічі лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1975, 1989).

Як змусити розплавлений метал «прилипнути» до алмазу, якого він за звичайних умов просто не змочує? Над такими питаннями Юрій Найдіч працював понад шістдесят років — і створив теорію, на якій ґрунтуються технології з’єднання кераміки, скла й надтвердих матеріалів.

Біографія

Юрій Найдіч народився 6 серпня 1929 року в Харкові в родині службовця. 1953 року, за даними ЕСУ (інші довідки називають 1955-й), закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженера-металофізика й 1954 року прийшов до Інституту металокераміки та спеціальних сплавів АН УРСР — нині Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України.

Тут він пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділу контактних явищ і паяння неметалевих матеріалів, яким керував з середини 1960-х до 2018 року; останній рік життя був головним науковим співробітником. Член-кореспондент АН УРСР з 1978 року, академік з 1988-го. Викладав також у Київському університеті імені Тараса Шевченка. Помер 11 березня 2019 року в Києві.

Наукова робота

Головна тема вченого — фізична хімія поверхневих і міжфазних явищ за високих температур. Він вивчав, як розплави металів змочують тугоплавкі оксиди, графіт, фториди, кераміку, перовскіти, алмаз і інші надтверді матеріали, і як між ними виникає зчеплення (адгезія).

Підсумком стала фізико-хімічна теорія змочування, яку називають і хімічною теорією високотемпературної капілярності. Вона дає змогу прогнозувати й керувати змочуванням, створювати сплави з наперед заданими адгезійними властивостями. За ЕСУ, Найдіч першим у світі систематично дослідив адгезію та змочування алмазів розплавами металів, що мало значення для синтезу штучних алмазів і створення алмазних інструментів.

Ще один напрям — взаємодія хімічно активних металів з твердими фазами. Його група розробила новий клас вогнетривів для плавлення й лиття титану, цирконію та інших агресивних сплавів.

Праці й учні

Рік	Праця
1971	«Контактные явления в металлических расплавах»
1981	огляд «The wettability of solids by liquid metals» (Нью-Йорк — Лондон)
1985	«Поверхностные свойства расплавов и твердых тел и их использование в материаловедении»
2013	монографія про адгезію розплавів із титанатом барію та іншими перовскітами (у співавторстві)

Останні статті вчений публікував до 2019 року, зокрема про електронно-променеву гармату для зварювання в космосі. Він підготував близько 40 докторів і кандидатів наук. Отримав Державні премії УРСР 1975 і 1989 років, премії НАН України імені Є. О. Патона (1973) та І. М. Францевича (2003), звання заслуженого діяча науки і техніки України (2003).

Запитання

Що таке змочування і чому воно важливе для техніки?

Змочування — здатність рідини розтікатися по поверхні твердого тіла. Від нього залежить, чи «прилипне» розплавлений припій або метал до кераміки, скла чи алмазу. Знаючи закони змочування, можна підібрати сплав, що міцно з’єднає несхожі матеріали, — для ілюмінаторів космічних апаратів, електроніки, алмазних інструментів.

Як правильно пишеться прізвище — Найдич чи Найдіч?

Енциклопедія Сучасної України та українська Вікіпедія подають форму «Найдіч», у старших довідниках траплялася форма «Найдич». Дати й місця життя, установа й наукова тема збігаються, тож ідеться про ту саму людину.

Див. також

• Прилежаєв Микола Олександрович 1900 року закінчив Варшавський університет, працював у Варшавському політехнічному інституті й університеті.
• Розділ «Науковці України» Усі статті підрозділу «Науковці України».
• Розділ «Металургія та металознавство» Добування й обробка металів, сплави та їхні властивості.

Джерела

1. Красовський В. П. Найдіч Юрій Володимирович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 22. — Київ, 2020.
2. Найдіч Юрій Володимирович — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.