Плісецький Марко Мойсейович

Коротко

• Учень академіка Олександра Білецького; кандидат філологічних наук з 1940 року.
• Упорядник і дослідник збірок українських дум та історичних пісень (1941, 1944).
• З 1949 до 1963 року викладав російську літературу в Ужгородському університеті.
• Один з авторів «Нарису історії української літератури» (1945), розкритикованого постановою ЦК КП(б)У 1946 року.

У 1944 році, ще до кінця війни, у Москві вийшла книжка «Українські думи та історичні пісні». Передмову до неї написав Максим Рильський, а тексти впорядкував і прокоментував тридцятип’ятирічний Марко Плісецький. Думи — козацький епос, який дослідники записували переважно в XIX столітті від кобзарів і лірників, — залишилися головною темою його наукового життя.

Навчання й перші кроки

Марко Плісецький народився 14 січня 1909 року в Чернігові. 1924 року закінчив семирічку, 1927 року — промислово-технічну школу, до 1932 року навчався в технікумі промислової кооперації. Як критик дебютував 1930 року в журналі «Молодняк», а регулярно друкуватися почав з 1931 року.

1937 року він закінчив аспірантуру Київського університету. Науковим керівником був академік Олександр Білецький, один із провідних літературознавців тієї доби. 1940 року Плісецький став кандидатом філологічних наук.

Журналістика і війна

Паралельно з наукою Плісецький працював у пресі: в газетах «Молодий комунар» і «Червоний боєць», у видавництві «Радянська школа». Під час німецько-радянської війни він був співробітником редакції газети «Радянська Україна».

Київ і Ужгород

Після війни Плісецький викладав у Київському університеті та інших вишах, був старшим науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. 1946 року його ім’я з’явилося в партійній постанові: ЦК КП(б)У засудив «Нарис історії української літератури», виданий Інститутом мови та літератури за редакцією Сергія Маслова, де Плісецький писав розділ про фольклор.

З грудня 1949 року він працював доцентом кафедри російської літератури Ужгородського університету й залишався там до 1963 року. 1962 року захистив докторську дисертацію, а 1965 року отримав звання професора. Помер 2 квітня 1990 року в Києві.

Наукові праці

Праці Плісецького виходили українською й російською мовами. Головні напрями — український героїчний епос, зв’язки українського фольклору з фольклором донського козацтва та з російськими билинами, поетика Шевченка.

Рік	Праця
1939	«Ритміка поезії Т. Г. Шевченка»; «До проблеми романтизму Т. Г. Шевченка»
1940	«Умови творення епосу Київської Русі»
1941	«Думи та історичні пісні»; збірка «Народна лірика» (упорядкування)
1944	«Українські думи та історичні пісні» (упорядкування)
1946	«Фольклорна течія у творчості П. Г. Тичини»
1947	«Фольклористичні праці Філарета Колесси»
1954	«Взаємозв’язки фольклору донського та запорізького козацтва»
1958	«Дума про похід запорожців на Кавказ»; «Про стилі героїчного епосу різних епох»
1960	«Генезис та ідейність думи про Самійла Кішку»
1962	«Історизм російських билин»
1963	«Взаємозв’язки російського та українського героїчного епосу»
1983	«Згадка про калмиків в українській народній думі»

Окремо варто згадати розвідку про думу «Івась Коновченко» (1961) — одну з найвідоміших дум про козацький похід.

Значення

Плісецький працював у роки, коли фольклористика перебувала під постійним ідеологічним наглядом, і постанова 1946 року це добре показує. Його роботи про походження й історизм дум та про взаємини українського й донського козацького фольклору й нині згадують у бібліографіях з історії епосу.

Запитання

Що таке дума і чому її вивчали окремо?

Дума — жанр українського усного епосу: речитативна оповідь без строфічної будови, яку виконували кобзарі й лірники. Думи розповідають про козацькі походи, неволю, втечі з полону. Через особливу форму й історичний зміст їх досліджують як окреме явище.

За що критикували «Нарис історії української літератури»?

У серпні 1946 року ЦК КП(б)У ухвалив постанову про «перекручення і помилки» в «Нарисі», виданому 1945 року. Авторів, серед них Плісецького, звинуватили в «буржуазно-націоналістичному» трактуванні літератури. Це була частина ідеологічної кампанії повоєнних років.

Див. також

• Шаповал Микола Терентійович Рано осиротів, у дитинстві водив кобзаря Федора Кушнерика, виховувався в дитячому будинку.
• Вільшина Остап Буковинець, який через румунізацію школи та переслідування двічі тікав до Чехословаччини.
• Розділ «Етнографи» Усі статті підрозділу «Етнографи».

Джерела

1. Плісецький Марко Мойсейович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q16711804
3. Українські думи та історичні пісні / упоряд. та прим. М. Плісецького; ред. та передм. М. Рильського. — Москва: Укрдержвидав, 1944. — 183 с.
4. Народна лірика / упоряд., вступ. ст. і прим. М. Плісецького. — Київ: Радянський письменник, 1941. — 274 с.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.