Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ШАПОВАЛ

Шаповал Микола Терентійович

Шаповал Микола Терентійович (15 червня 1919, с. Багачка Перша, тепер Полтавська область — 22 березня 1982, Харків) — український поет і прозаїк, журналіст, учасник Другої світової війни.

Розділ: Українська література Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Рано осиротів, у дитинстві водив кобзаря Федора Кушнерика, виховувався в дитячому будинку.
  • Учасник Другої світової війни, нагороджений орденом Червоної Зірки й медалями.
  • Автор поетичних збірок від «Третьої весни» (1948) до «Ясенів» (1982), повістей і роману «Іду до людей».

Мало хто з українських письменників ХХ століття пройшов шлях, на якому поруч стояли кобзар, дитячий будинок, фронтова газета й закарпатські гори. Біографія Миколи Шаповала складається саме з таких частин, і майже кожна з них потім стала темою його книжок.

Дитинство на Полтавщині

Микола Шаповал народився 15 червня 1919 року в селі Багачка Перша на Полтавщині (тоді це був Великобагачанський район) у родині незаможних селян. У два роки він залишився круглим сиротою. Хлопчик був поводирем у кобзаря Федора Кушнерика: ходив з ним дорогами, слухав думи й історичні пісні.

У 1928–1934 роках Шаповал виховувався в дитячому будинку. Потім закінчив семирічку, навчався у Великосорочинському педагогічному технікумі й деякий час учителював.

Журналістика і війна

Великі Сорочинці, де він навчався, відомі як батьківщина Миколи Гоголя й місце славетного Сорочинського ярмарку. Педагогічний технікум у селі готував учителів для сільських шкіл Полтавщини.

1938 року він працював у великобагачанській районній газеті «Ленінський шлях» (пізніше її назвали «Рідний край»). Наступного року вступив до Українського комуністичного інституту журналістики, але навчання перервав призов до армії.

Шаповал пройшов Другу світову війну. Був серед військ, які 1943 року визволяли Харків. Біографи згадують, що листівку-звернення до бійців, яку він написав перед наступом, процитував у мемуарах маршал Іван Конєв. За війну письменника нагородили орденом Червоної Зірки й медалями.

Закарпаття

Після війни Шаповал працював кореспондентом газети «Молодь України» в Закарпатській області. Там же він закінчив Ужгородський університет і продовжував газетну роботу. Назви ранніх збірок «Світанок у горах» і «Бескиди» перегукуються з цими закарпатськими роками.

Харківський період

Згодом письменник повернувся до Харкова, де з 1955 року й до смерті мешкав в одному будинку. Писав вірші для дорослих і дітей, оповідання, повісті й романи про минуле й сучасність. Помер 22 березня 1982 року; того ж року вийшла його остання поетична збірка «Ясени».

Поетичні збірки

Рік Назва
1948 «Третя весна»
1950 «Світанок у горах»
1951 «Переможці»
1955 «Бескиди», «Дороги співають»
1971 «Теплі дощі»
1978 «Поезії»
1982 «Ясени»

Проза

Серед прозових книжок — повісті «Оляна» (1959), «Мовчазна любов» (1960), «Над Пслом небо високе» (1962), «Весна починалась у вересні», «Нічна втеча» та «В пошуках скарбів» (усі — 1963), «Неймовірна правда» (1972), «Поле в обіймах» (1977), роман «Іду до людей» (1966). Окремо згадують твори «Троє, де ви?» та «Останній постріл».

Повість «В пошуках скарбів» присвячено історикові й археологу Дмитру Яворницькому, дослідникові запорозького козацтва. Назва «Над Пслом небо високе» відсилає до Псла — річки рідної для автора Полтавщини.

Пам’ять

5 листопада 2004 року на будинку в Харкові, де Шаповал прожив останні двадцять сім років, відкрили меморіальну дошку. Її встановили коштом нащадків письменника, які живуть у США. Відомості про нього вміщено в Українській радянській енциклопедії та Шевченківській енциклопедії.

Запитання

Ким був кобзар, якого водив Шаповал?

Федір Кушнерик — відомий полтавський кобзар. Маленький Микола був його поводирем, тобто супроводжував незрячого музиканта в мандрах. Цей досвід згадують усі біографи письменника.

Де вшановано пам’ять Миколи Шаповала?

5 листопада 2004 року на харківському будинку, де він жив з 1955 по 1982 рік, установили меморіальну дошку. Кошти на неї дали нащадки письменника, які мешкають у США.

Див. також

Джерела

  1. Шаповал Микола Терентійович — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q16723638
  3. Шаповал Микола Терентійович // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. — Т. 6. — Київ, 2015. — С. 826.
  4. Українська радянська енциклопедія. — 2-ге вид. — Київ, 1974–1985.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику