Гештальтпсихологія

Коротко

• Початком школи вважають 1912 рік, коли Макс Вертгеймер опублікував досліди з уявним рухом (фі-феномен).
• Головні постаті — Макс Вертгеймер, Вольфганг Келер і Курт Коффка; поняття «гештальт-якості» ще 1890 року запровадив Крістіан фон Еренфельс.
• Школа сформулювала закони перцептивної організації: близькості, подібності, замкненості, неперервності, прегнантності.
• До 1935 року провідні гештальтпсихологи були змушені виїхати з нацистської Німеччини до США.

Дві лампочки, що спалахують по черзі з короткою паузою, людина бачить як одну, що перестрибує з місця на місце. Руху насправді немає, але ми його сприймаємо. 1912 року Макс Вертгеймер описав це явище, назване фі-рухом, і зробив з нього висновок, що змінив психологію: сприйняття не складається з окремих відчуттів, як цеглинки, — ми одразу бачимо цілісні структури.

Передісторія

Поняття «гештальт-якостей» (Gestaltqualitäten) 1890 року ввів австрійський філософ Крістіан фон Еренфельс, учитель Вертгеймера. Його приклад — мелодія: її впізнають і в іншій тональності, хоча всі звуки змінилися. Отже, ціле має властивості, яких немає в частинах.

Засновники

Ядро школи склали троє дослідників, що працювали в Німеччині:

• Макс Вертгеймер — автор досліджень уявного руху (1912) і посмертно виданої книги «Продуктивне мислення» (1945);
• Вольфганг Келер — 1917 року опублікував результати чотирирічних дослідів з шимпанзе, які показали, що тварини здатні розв’язувати задачі раптовим «осяянням» — інсайтом, тобто розумінням структури ситуації;
• Курт Коффка — автор книг «Ріст розуму» (1921) і «Принципи гештальтпсихології» (1935); 1922 року познайомив з гештальтпсихологією американських читачів.

Основні положення

Гештальтпсихологи протиставили свій підхід «атомістичній» психології, що розкладала свідомість на елементарні відчуття. Їхні ключові ідеї:

• фігура і фон — у полі сприйняття будь-який гештальт виділяється як фігура на менш чіткому фоні;
• закони групування — ми об’єднуємо в ціле елементи, що лежать близько, подібні між собою, утворюють замкнену або неперервну лінію, перебувають в одній області;
• прегнантність — сприйняття тяжіє до найпростішої, урівноваженої, симетричної, «доброї» форми;
• транспозиція — ціле зберігається, коли змінюються частини, і може зникнути, навіть коли частини лишаються.

Еміграція і спадщина

Після приходу нацистів до влади провідні гештальтпсихологи виїхали з Німеччини; до 1935 року всі вони працювали в США. Коффка ще 1927 року осів у Сміт-коледжі, помер 1941-го; Вертгеймер помер 1943 року.

До середини XX століття вплив школи ослаб: критики закидали їй описовість і брак перевірюваних моделей роботи мозку. Водночас частина істориків науки вважає, що гештальтпсихологія передбачила поняття когнітивної психології — схеми й прототипи. Закон «доброго гештальту» 1941 року окремо сформулював Вольфганг Метцгер, а з ідеєю незавершених дій пов’язують ефект Зейгарнік.

Запитання

Чим гештальтпсихологія відрізняється від гештальт-терапії?

Гештальтпсихологія — академічна школа досліджень сприйняття й мислення. Гештальт-терапія — пізніший психотерапевтичний напрям, який запозичив частину її термінології, але займається не дослідженням сприйняття, а практикою психологічної допомоги.

Що означає «ціле більше за суму частин»?

Мелодія залишається впізнаваною, навіть коли її зіграти в іншій тональності, тобто всіма іншими нотами. Отже, мелодія — не сума окремих звуків, а структура відношень між ними. Саме такі цілісні структури гештальтпсихологи й називали гештальтами.

Див. також

• Гормічна психологія Основи теорії викладено в книзі Мак-Дугалла «Вступ до соціальної психології» (1908).
• Глибинна психологія Термін запропонував швейцарський психіатр Ейген Блейлер; 1915 року його підхопив Зигмунд Фрейд.
• Групова психологія Вихідна ідея: група — більше, ніж сума її членів, і поведінка людини в ній змінюється.
• Відчуття Відчуття — перший, елементарний рівень чуттєвого пізнання; на його основі будується сприйняття цілісних образів.
• Грот Микола Якович Син академіка-філолога Якова Грота; освіту здобув у Петербурзькому університеті (1875).

Джерела

1. Гештальтпсихологія — Вікіпедія (українська)
2. Gestalt psychology — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q272021

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.