БІХЕВІОРИЗМ
Біхевіоризм
Біхевіоризм (від англ. behavio(u)r — поведінка), або поведінкова психологія, — напрям у психології XX століття, який вважає предметом науки не свідомість, а об’єктивно спостережувану поведінку людей і тварин як відповідь на подразники середовища.
Коротко
- Програму напряму виклав Джон Вотсон у статті «Психологія з погляду біхевіориста» (1913).
- Основна схема — «стимул — реакція»; поведінку пояснюють научінням, підкріпленням і покаранням.
- Беррес Фредерік Скіннер розвинув радикальний біхевіоризм, що включив думки й почуття до поведінки.
- До 1960-х років біхевіоризм і необіхевіоризм були провідними в американській психології; згодом їх відтіснила когнітивна психологія.
1913 року американський психолог Джон Вотсон опублікував статтю з викликом колегам: психологія, писав він, має вивчати не свідомість, а поведінку, доступну об’єктивному спостереженню. Так з’явився біхевіоризм — напрям, що на півстоліття визначив обличчя американської психології.
Передумови
Біхевіоризм виник на початку XX століття як реакція на психологію, що спиралася на самоспостереження й часто не давала перевірних експериментально передбачень. Він виріс з досліджень кінця XIX століття: Едвард Торндайк сформулював «закон ефекту» — дії, що мають приємні наслідки, закріплюються. Важливим було й учення Івана Павлова про умовні рефлекси.
Програма Вотсона
Предметом психології Вотсон оголосив поведінку — усі реакції організму, які можна зафіксувати оком або приладом. Внутрішні стани він не заперечував, але виключав з науки. Головна схема пояснення — «стимул — реакція»: знаючи, які подразники викликають які відповіді, можна передбачати й формувати поведінку.
1920 року Вотсон і Розалі Рейнер провели скандально відомий експеримент «Маленький Альберт», у якому в немовляти виробили умовний страх.
Різновиди
| Напрям | Представник | Головна ідея |
|---|---|---|
| Методологічний | Джон Вотсон | вивчати тільки зовнішні, публічні події |
| Необіхевіоризм | Кларк Галл, Едвард Толмен | теоретичні моделі научіння; у Толмена — передвісник когнітивної психології |
| Радикальний | Беррес Фредерік Скіннер | думки й почуття теж поведінка, керована середовищем |
Скіннер 1945 року запропонував розглядати «приховану» поведінку — мислення й емоції — за тими самими законами, що й зовнішню. Його оперантне научіння пояснює поведінку через наслідки: підкріплення й покарання.
Критика і спадщина
Книга Скіннера «Вербальна поведінка» про засвоєння мови викликала різку рецензію лінгвіста Ноама Хомського, який доводив, що здатність до мови значною мірою вроджена. У другій половині XX століття когнітивна революція зробила внутрішні психічні стани знову центральним поясненням поведінки, і біхевіоризм втратив провідну роль.
Проте за півстоліття панування біхевіоризм і необіхевіоризм справили великий вплив не лише на психологію, а й на лінгвістику, антропологію й соціологію. Сучасні послідовники Скіннера не заперечують ролі спадковості, але головну увагу, як і раніше, приділяють подіям середовища, що формують поведінку.
Його методи й сьогодні живуть у прикладному аналізі поведінки, організаційній психології та поведінковій терапії.
Запитання
Чому біхевіоризм називали «психологією без психіки»?
Вотсон пропонував вивчати лише те, що можна зафіксувати ззовні: рухи, мову, міміку, дії. Внутрішні переживання, свідомість і самоспостереження він виключав з науки як суб’єктивні. Критики вважали, що так психологія втрачає власний предмет.
Де біхевіоризм застосовують сьогодні?
Насамперед у прикладному аналізі поведінки (ABA), що виріс з ідей Скіннера: у навчанні й корекції поведінки дітей з розладами аутистичного спектра, лікуванні залежностей, дресируванні тварин, організації праці. Близька до нього й когнітивно-поведінкова терапія, яка, втім, працює також із думками та емоціями.
Див. також
- Гештальтпсихологія Початком школи вважають 1912 рік, коли Макс Вертгеймер опублікував досліди з уявним рухом (фі-феномен).
- Глибинна психологія Термін запропонував швейцарський психіатр Ейген Блейлер; 1915 року його підхопив Зигмунд Фрейд.
- Відчуття Відчуття — перший, елементарний рівень чуттєвого пізнання; на його основі будується сприйняття цілісних образів.
- Воля (психологія) Вольові дії відрізняються від мимовільних тим, що усвідомлені й спрямовані на мету.
- Розділ «Психологія» Психічні процеси, напрями психології та її поняття.
Джерела
- Біхевіоризм — Вікіпедія (українська)
- Behaviorism — Wikipedia (англійська)
- Суботін А. А. Біхевіоризм // Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 1. — Київ : Знання України, 2004.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐРЕСИВНІСТЬ Агресивність (від лат. aggressio — напад; у старому правописі аґресивність) — у психології риса особистості, що виявляється в схильності до ворожих дій проти інших людей, тварин чи предметів, а також емоційний стан, у якому людина готова завдати фізичної чи моральної шкоди.
- БАЛЕЙ Балей Степан Володимирович (Стефан Максим; 4 лютого 1885, село Великі Бірки, нині Тернопільська область — 13 вересня 1952, Варшава) — український і польський психолог, педагог і лікар-психіатр, автор першого українського підручника з психології, професор Варшавського університету.
- БІНЕ Біне (Binet) Альфред (8 липня 1857, Ніцца — 18 жовтня 1911, Париж) — французький психолог, один з основоположників експериментальної психології у Франції, разом із Теодором Симоном створив першу практичну шкалу для вимірювання розумового розвитку дітей.
- БЛЕЙЛЕР Блейлер Ейген (Ойген; нім. Paul Eugen Bleuler; 30 квітня 1857, Цоллікон біля Цюриха — 15 липня 1939, там само) — швейцарський психіатр, професор Цюрихського університету, який запровадив терміни «шизофренія», «аутизм», «амбівалентність» і «глибинна психологія».