Біхевіоризм

Коротко

• Програму напряму виклав Джон Вотсон у статті «Психологія з погляду біхевіориста» (1913).
• Основна схема — «стимул — реакція»; поведінку пояснюють научінням, підкріпленням і покаранням.
• Беррес Фредерік Скіннер розвинув радикальний біхевіоризм, що включив думки й почуття до поведінки.
• До 1960-х років біхевіоризм і необіхевіоризм були провідними в американській психології; згодом їх відтіснила когнітивна психологія.

1913 року американський психолог Джон Вотсон опублікував статтю з викликом колегам: психологія, писав він, має вивчати не свідомість, а поведінку, доступну об’єктивному спостереженню. Так з’явився біхевіоризм — напрям, що на півстоліття визначив обличчя американської психології.

Передумови

Біхевіоризм виник на початку XX століття як реакція на психологію, що спиралася на самоспостереження й часто не давала перевірних експериментально передбачень. Він виріс з досліджень кінця XIX століття: Едвард Торндайк сформулював «закон ефекту» — дії, що мають приємні наслідки, закріплюються. Важливим було й учення Івана Павлова про умовні рефлекси.

Програма Вотсона

Предметом психології Вотсон оголосив поведінку — усі реакції організму, які можна зафіксувати оком або приладом. Внутрішні стани він не заперечував, але виключав з науки. Головна схема пояснення — «стимул — реакція»: знаючи, які подразники викликають які відповіді, можна передбачати й формувати поведінку.

1920 року Вотсон і Розалі Рейнер провели скандально відомий експеримент «Маленький Альберт», у якому в немовляти виробили умовний страх.

Різновиди

Напрям	Представник	Головна ідея
Методологічний	Джон Вотсон	вивчати тільки зовнішні, публічні події
Необіхевіоризм	Кларк Галл, Едвард Толмен	теоретичні моделі научіння; у Толмена — передвісник когнітивної психології
Радикальний	Беррес Фредерік Скіннер	думки й почуття теж поведінка, керована середовищем

Скіннер 1945 року запропонував розглядати «приховану» поведінку — мислення й емоції — за тими самими законами, що й зовнішню. Його оперантне научіння пояснює поведінку через наслідки: підкріплення й покарання.

Критика і спадщина

Книга Скіннера «Вербальна поведінка» про засвоєння мови викликала різку рецензію лінгвіста Ноама Хомського, який доводив, що здатність до мови значною мірою вроджена. У другій половині XX століття когнітивна революція зробила внутрішні психічні стани знову центральним поясненням поведінки, і біхевіоризм втратив провідну роль.

Проте за півстоліття панування біхевіоризм і необіхевіоризм справили великий вплив не лише на психологію, а й на лінгвістику, антропологію й соціологію. Сучасні послідовники Скіннера не заперечують ролі спадковості, але головну увагу, як і раніше, приділяють подіям середовища, що формують поведінку.

Його методи й сьогодні живуть у прикладному аналізі поведінки, організаційній психології та поведінковій терапії.

Запитання

Чому біхевіоризм називали «психологією без психіки»?

Вотсон пропонував вивчати лише те, що можна зафіксувати ззовні: рухи, мову, міміку, дії. Внутрішні переживання, свідомість і самоспостереження він виключав з науки як суб’єктивні. Критики вважали, що так психологія втрачає власний предмет.

Де біхевіоризм застосовують сьогодні?

Насамперед у прикладному аналізі поведінки (ABA), що виріс з ідей Скіннера: у навчанні й корекції поведінки дітей з розладами аутистичного спектра, лікуванні залежностей, дресируванні тварин, організації праці. Близька до нього й когнітивно-поведінкова терапія, яка, втім, працює також із думками та емоціями.

Див. також

• Гештальтпсихологія Початком школи вважають 1912 рік, коли Макс Вертгеймер опублікував досліди з уявним рухом (фі-феномен).
• Глибинна психологія Термін запропонував швейцарський психіатр Ейген Блейлер; 1915 року його підхопив Зигмунд Фрейд.
• Відчуття Відчуття — перший, елементарний рівень чуттєвого пізнання; на його основі будується сприйняття цілісних образів.
• Воля (психологія) Вольові дії відрізняються від мимовільних тим, що усвідомлені й спрямовані на мету.
• Розділ «Психологія» Психічні процеси, напрями психології та її поняття.

Джерела

1. Біхевіоризм — Вікіпедія (українська)
2. Behaviorism — Wikipedia (англійська)
3. Суботін А. А. Біхевіоризм // Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 1. — Київ : Знання України, 2004.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.