ВОЛЯ
Воля (психологія)
Воля — психічна функція, що полягає в здатності людини свідомо керувати своєю психікою й поведінкою, ухвалювати рішення та долати труднощі на шляху до поставленої мети.
Коротко
- Вольові дії відрізняються від мимовільних тим, що усвідомлені й спрямовані на мету.
- Ознаки вольового акту — докладання зусиль, продуманий план, посилена увага й часто відсутність безпосереднього задоволення від самої дії.
- До вольових якостей відносять наполегливість, рішучість, самовладання, витримку, цілеспрямованість, ініціативність.
- Популярну теорію «виснаження Его», за якою сила волі вичерпується, як втомлений м’яз, поставили під сумнів масштабні повторні дослідження.
Вранці ввімкнути будильник ще раз — бажання. Встати й піти на пробіжку, хоча хочеться спати, — вольова дія. Психологія волі вивчає саме цю різницю: як людина обирає мету, тримає її в полі зору й доводить справу до кінця всупереч миттєвим бажанням.
Що таке вольова дія
Сергій Рубінштейн визначав вольові дії як дії, регульовані усвідомленою метою і ставленням до неї як до мотиву. Таке визначення дозволяє відокремити волю від простого бажання: людина відривається від миттєвої ситуації й зважає на свої цінності та наслідки вчинку.
Ознаки вольового акту:
- докладання зусиль;
- продуманий план дії;
- посилена увага до неї;
- часто — відсутність безпосереднього задоволення від процесу чи результату;
- нерідко боротьба не з обставинами, а з самим собою.
Вольові якості
| Якість | У чому виявляється |
|---|---|
| Цілеспрямованість | уміння підпорядкувати дії віддаленій меті |
| Рішучість | здатність вчасно ухвалити рішення |
| Наполегливість | доведення справи до кінця попри перешкоди |
| Самовладання, витримка | стримування емоцій та імпульсів |
| Самостійність, ініціативність | дія з власного спонукання |
Як змінювалися погляди
У VII столітті у Візантії точилася богословська суперечка про кількість воль у Христа: православні визнавали дві волі, монофеліти — одну. У XIX столітті Артур Шопенгауер зробив волю метафізичним принципом світу. Історики психології виділяють кілька етапів: волю розуміли як механізм дії з розумних мотивів усупереч бажанням, далі — у дусі філософського волюнтаризму, потім пов’язали з вибором і боротьбою мотивів, нарешті — з подоланням перешкод на шляху до мети.
На межі XIX–XX століть німецький психолог Нарціс Ах розмежовував волю й мотивацію: бажання, за ним, стає волею, коли переходить певний поріг. Сучасні моделі, зокрема Гекгаузена й Куля, описують волю як свідомий контроль дії, що з часом може автоматизуватися у звичку.
Суперечка про «виснаження Его»
1998 року Рой Баумайстер із колегами показав: люди, які спершу втримувалися від шоколадних цукерок, потім швидше здавалися над складною головоломкою. Звідси модель самоконтролю як м’яза, що втомлюється. Ідея стала дуже популярною, але пізніші метааналізи поставили під сумнів розмір ефекту. Мартін Гаґґер і Нікос Хацисарантіс, чий метааналіз 2010 року підтримував теорію, згодом провели попередньо зареєстровану перевірку у 23 лабораторіях — і ефекту не знайшли.
Запитання
Чим воля відрізняється від мотивації?
Мотивація — це те, чого людина хоче і чому. Воля — механізм, що перетворює намір на дію й утримує її, коли з’являються перешкоди чи спокуси. Німецький психолог Нарціс Ах вважав, що бажання стає волею, переходячи певний поріг, тоді як Курт Левін не розділяв ці поняття. Сучасні моделі самоконтролю здебільшого розрізняють їх.
Чи можна натренувати силу волі?
Рой Баумайстер і колеги порівнювали самоконтроль із м’язом, який втомлюється від навантаження, але може й зміцнюватися. Проте ефект «виснаження» не підтвердився в багатолабораторній перевірці, тож однозначної наукової відповіді поки немає. За сучасними уявленнями, вольові процеси з часом можуть автоматизуватися у звички й менше залежати від свідомого зусилля.
Див. також
- Відчуття Відчуття — перший, елементарний рівень чуттєвого пізнання; на його основі будується сприйняття цілісних образів.
- Глибинна психологія Термін запропонував швейцарський психіатр Ейген Блейлер; 1915 року його підхопив Зигмунд Фрейд.
- Гештальтпсихологія Початком школи вважають 1912 рік, коли Макс Вертгеймер опублікував досліди з уявним рухом (фі-феномен).
- Розділ «Психологія» Психічні процеси, напрями психології та її поняття.
Джерела
- Воля (психологія) — Вікіпедія (українська)
- Volition — Wikipedia (англійська)
- Ego depletion — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐРЕСИВНІСТЬ Агресивність (від лат. aggressio — напад; у старому правописі аґресивність) — у психології риса особистості, що виявляється в схильності до ворожих дій проти інших людей, тварин чи предметів, а також емоційний стан, у якому людина готова завдати фізичної чи моральної шкоди.
- БАЛЕЙ Балей Степан Володимирович (Стефан Максим; 4 лютого 1885, село Великі Бірки, нині Тернопільська область — 13 вересня 1952, Варшава) — український і польський психолог, педагог і лікар-психіатр, автор першого українського підручника з психології, професор Варшавського університету.
- БІХЕВІОРИЗМ Біхевіоризм (від англ. behavio(u)r — поведінка), або поведінкова психологія, — напрям у психології XX століття, який вважає предметом науки не свідомість, а об’єктивно спостережувану поведінку людей і тварин як відповідь на подразники середовища.
- БІНЕ Біне (Binet) Альфред (8 липня 1857, Ніцца — 18 жовтня 1911, Париж) — французький психолог, один з основоположників експериментальної психології у Франції, разом із Теодором Симоном створив першу практичну шкалу для вимірювання розумового розвитку дітей.