«Літописці Волині і України»

Коротко

• Найбільша й найважливіша частина — так звана київська збірка, що використовує давньоруські літописи та хроніки Мацея Стрийковського й Марціна Бєльського.
• Історію України-Русі викладено у зв’язку з історією Литви, Польщі й Московської держави, до 1621 року.
• Київська збірка завершується записами очевидця подій, київського міщанина Богдана Балики.
• Мова пам’ятки близька до української народної мови XVII століття.

На межі XVI–XVII століть українські книжники мали під рукою не лише давньоруські літописи, а й польські хроніки. З цих різномовних джерел невідомий автор, а можливо, кілька авторів, уклали збірку, яку дослідники назвали «Літописці Волині і України».

Склад

Пам’ятка складається з дванадцяти окремих збірок історичних записів. Їхні джерела — давньоруські, українські, білоруські та польські літописи, хроніки й мемуари.

Найбільшою і найважливішою є київська збірка. Її укладач використав давньоруські літописи, а також хроніки польських істориків Мацея Стрийковського та Марціна Бєльського. Українська Вікіпедія називає цю збірку першою, англомовна — сьомою; у цьому джерела розходяться.

Зміст і погляди

Події доведено до 1621 року. Історію України-Русі автор розглядає разом з історією Литви, Польщі й Московії, приділяючи основну увагу зовнішньополітичним подіям.

Твір відображає погляди тієї частини української знаті, яка пов’язувала свої інтереси з Великим князівством Литовським. Звідси й упереджене ставлення до козацтва та козацьких рухів.

Записи Балики

Київська збірка закінчується записами війта Богдана Балики, київського міщанина й очевидця подій. Він повідомляє, зокрема, про облогу польського гарнізону в Москві 1612 року ополченням, а також про неприязнь українського населення до польської влади, католицької церкви й Берестейської унії.

Мова і вивчення

Мова «Літописців» близька до живої української мови XVII століття; англомовні дослідники визначають її як пізню руську, або ранню новоукраїнську. Тому пам’ятка цікава не тільки історикам, а й мовознавцям.

Пам’ятку розглядав, зокрема, Юрій Мицик у праці про українські літописи XVII століття (1978). Статті про неї вміщено в «Юридичній енциклопедії» (2001) та «Літературознавчій енциклопедії» (2007).

Запитання

Хто такий Богдан Балика?

Київський міщанин, війт, чиї записи завершують київську збірку «Літописців». Як очевидець він залишив свідчення про облогу польського гарнізону в Москві 1612 року, а також про неприязнь українського населення до польської влади, католицької церкви й Берестейської унії 1596 року.

Як «Літописці» оцінюють козацтво?

Негативно. Пам’ятка відображає погляди тієї частини панівних верств України, що пов’язувала свої інтереси з Великим князівством Литовським, тож до козацьких рухів її автор ставиться неприхильно.

Див. також

• Літописи Назва походить від традиційного зачину річної статті: «В літо 6370…» — рік від створення світу.
• Козацькі літописи Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
• Густинський літопис Оригінал не зберігся; найдавніший відомий список переписав 1670 року ієромонах Михайло Лосицький.
• Розділ «Літописи» Літописні пам’ятки, їхні укладачі та значення для історії.

Джерела

1. Літописці Волині і України — Вікіпедія (українська)
2. Chroniclers of Volyn and Ukraine — Wikipedia (англійська)
3. Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.