«Короткий літопис Малої Росії»

Коротко

• Перша частина — відредагований «Короткий опис Малоросії», далі хроніка подій 1735–1775 років і списки гетьманів, старшини, ієрархів та російських урядовців 1654–1764 років.
• Додатком вийшло «Землеописання Малої Росії» з географічними й статистичними відомостями про Лівобережжя.
• Обстоює автономістський погляд на історію України: права й вольності козацтва поєднано з лояльністю до імперії.
• Містить чимало фактичних помилок і перекручень, зокрема в описах битв під Берестечком і Жванцем.

1777 року в петербурзькій друкарні вийшла невелика книжка з довгою назвою, яка обіцяла читачеві літопис Малої Росії від 1506 до 1776 року, опис «нинішнього образу тамтешнього правління» і списки колишніх гетьманів, старшин, полковників та ієрархів. Видав її Василь Рубан — уродженець Білгорода на Слобожанщині, випускник Києво-Могилянської академії й Московського університету, відомий петербурзький видавець і літератор.

Як укладено твір

«Короткий літопис» — компіляція з кількох джерел. Його будова така:

1. Перша частина — відредагований «Короткий опис Малоросії», де події до 1647 року викладено дуже стисло, а головну увагу приділено Хмельниччині та гетьманству Богдана Хмельницького.
2. Хроніка 1735–1775 років — самостійна частина, найбільші сюжети якої присвячено гетьманству Кирила Розумовського та реформам Петра Рум’янцева-Задунайського. Її автором уважають Олександра Безбородька; при укладанні використали документи Генеральної військової канцелярії.
3. Списки гетьманів, генеральної й полкової старшини, церковних ієрархів і вищих російських урядовців, що служили в Україні в 1654–1764 роках.
4. Додаток — «Землеописання Малої Росії» з географічними й статистичними відомостями про Лівобережну Україну.

Друк оплатив колишній гетьманський урядовець Петро Хлєбников, а присвятили книжку малоросійському генерал-губернаторові Рум’янцеву-Задунайському.

Погляди укладачів

Укладачі обстоювали автономістську версію історії України. Вони наголошували на правах і вольностях козацтва, на королівських наданнях і статтях Богдана Хмельницького, доводили шляхетське походження перших гетьманів — і водночас висловлювали лояльність до імперської влади. Усе це мало слугувати аргументом на користь зрівняння козацької старшини в правах з російським дворянством.

Гетьманів після Хмельницького оцінено за вірністю цареві й місцевим законам. Найбільше симпатій викликає Дем’ян Многогрішний, а Іван Мазепа зображений найчорнішими фарбами.

Помилки

Твір має чимало фактичних помилок. Деякі описи битв міфологізовано: козакам приписано перемогу під Берестечком 1651 року, де вони насправді зазнали поразки, і вирішальний успіх під Жванцем 1653 року, якого не було.

Доля книжки

Одразу після виходу й на початку XIX століття «Короткий літопис» був досить популярним. 1788 року його текст увійшов до «Нового і повного географічного словника», а 1803-го з доповненнями — до «Словника географічного»; поширювали твір і в рукописних копіях. Ним користувалися історики Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич, Максим Берлинський та інші. У літературному плані пам’ятку зараховують до класицизму.

Запитання

До якого року доведено «Короткий літопис» — 1770-го чи 1776-го?

У старому словнику твір фігурує як «літопис з 1506 по 1770 рік», однак повна назва першодруку 1777 року — «Краткая лѣтопись Малыя Россіи с 1506 по 1776 годъ». Хроніка подій у самостійній частині доведена до 1775 року.

Хто автор «Короткого літопису Малої Росії»?

Одноосібного автора немає. Твір видав Василь Рубан, гроші на друк дав колишній гетьманський урядовець Петро Хлєбников. Першу частину складає перероблений «Короткий опис Малоросії», а автором продовження вважають Олександра Безбородька, згодом канцлера Російської імперії.

Див. також

• Літописи Назва походить від традиційного зачину річної статті: «В літо 6370…» — рік від створення світу.
• Козацькі літописи Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
• «Літопис Самовидця» Охоплює події від передодня повстання Богдана Хмельницького до 1702 року.
• Граб’янка Григорій Іванович Учився в Києво-Могилянській колегії, з 1686 року служив у Гадяцькому полку — від рядового козака до полковника.

Джерела

1. Короткий літопис Малої Росії — Вікіпедія (українська; за статтею І. Дзири в Енциклопедії історії України, т. 5, 2009)
2. Ruban, Vasyl H. — Internet Encyclopedia of Ukraine

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.