Гільгамеш

Коротко

• Імовірно, реальний цар Урука, що відстояв місто від зверхності Агги, царя Кіша.
• Про нього збереглося п’ять шумерських поем, найдавніші з яких записано близько 2100 року до н. е.
• Канонічну аккадську версію епосу на 12 таблицях уклав писар Сін-лекі-унніні між XIII і X століттями до н. е.
• Таблиці знайшов 1853 року Ормузд Рассам у бібліотеці Ашшурбаніпала в Ніневії; 1872 року Джордж Сміт оприлюднив розповідь про потоп.

«Той, хто бачив глибінь» — так починається канонічна вавилонська версія епосу. Ідеться про Гільгамеша, царя Урука, який шукав безсмертя й повернувся додому ні з чим. Від цього тексту, укладеного понад три тисячі років тому, нас відділяє більше часу, ніж від Гомера, — і все ж він досі читається як історія про дружбу й страх смерті.

Історичний цар

Гільгамеш, найімовірніше, був реальним правителем Урука в ранньодинастичний період. За шумерськими переказами, на початку його правління Урук залежав від Кіша. Коли цар Кіша Агга зажадав від урукців працювати на іригаційних спорудах, Гільгамеш відмовився, а народні збори обрали його воєначальником — лугалем. Облога Урука, яку влаштував Агга, закінчилася невдачею. Згодом під вплив Урука потрапили Адаб, Ніппур, Лагаш та Умма.

Батьком Гільгамеша перекази називають героя Лугальбанду, матір’ю — богиню Нінсун. Ім’я в шумерській формі звучало як Більгамес; його зазвичай перекладають як «предок-герой», хоча точне значення спірне.

Від пісень до епосу

Літературна слава Гільгамеша почалася за III династії Ура (кінець III тисячоліття до н. е.).

Етап	Час	Що збереглося
Шумерські поеми	близько 2100 до н. е.	п’ять окремих оповідей: про Агґу, Хуваву, Небесного бика, підземний світ, смерть героя
Старовавилонська версія	XVIII ст. до н. е.	епос аккадською, починався словами «Вищий за всіх царів»
Стандартна вавилонська версія	XIII–X ст. до н. е.	12 таблиць, укладач — писар Сін-лекі-унніні

Дванадцята таблиця, ймовірно, пізніший додаток до первісних одинадцяти.

Сюжет

Гільгамеш, «на дві третини бог і на третину людина», гнобить своє місто. Щоб приборкати його, бог Ану створює йому рівню — дикуна Енкіду. Після двобою вони стають друзями, разом перемагають стража Кедрового лісу Хумбабу (шумер. Хувава), а потім убивають Небесного бика, якого наслала на Гільгамеша ображена богиня Іштар. Боги карають Енкіду хворобою, і він помирає. Вражений утратою, Гільгамеш вирушає до Утнапішті — людини, що пережила потоп і отримала безсмертя. Безсмертя герой не здобуває й повертається до Урука.

Відкриття

1853 року Ормузд Рассам знайшов таблиці стандартної версії в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала в Ніневії. 1872 року Джордж Сміт прочитав перед Товариством біблійної археології переклад уривків, зокрема одинадцятої таблиці з розповіддю про потоп. Нові фрагменти знаходять і досі; 2021 року США повернули Іраку так звану «Таблицю сну Гільгамеша», вилучену 2019 року.

Запитання

Чи існував Гільгамеш насправді?

Більшість дослідників вважає, що так. Шумерський царський список називає Гільгамеша серед царів Урука, а так званий Туммальський напис часів Ішбі-Ерри (XX ст. до н. е.) згадує його як будівничого. Його життя зазвичай відносять до 2800–2500 років до н. е. Водночас епічний Гільгамеш — літературний персонаж, довкола якого наросло багато пізніших переказів.

Як пов’язані «Епос про Гільгамеша» і біблійна оповідь про потоп?

В одинадцятій таблиці епосу Утнапішті розповідає, як боги наслали потоп, а він, попереджений богом Еа, збудував корабель і врятував родину та тварин. Коли Джордж Сміт 1872 року прочитав цей текст, паралелі з історією Ноя викликали широку дискусію. Ця сама розповідь майже збігається з фіналом аккадського «Епосу про Атрахасіса».

Див. також

• Розділ «Літописи» Літописні пам’ятки, їхні укладачі та значення для історії.
• Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.

Джерела

1. Гільгамеш — Вікіпедія (українська)
2. Epic of Gilgamesh — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q159709

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.