АФІНА
Афіна
Афіна, або Атена (дав.-гр. Ἀθηνᾶ), — давньогрецька богиня мудрості, ремесел і справедливої оборонної війни, одна з головних олімпійських богинь, донька Зевса; у римлян їй відповідала Мінерва.
Коротко
- За міфом, вийшла в повному обладунку з голови Зевса, який проковтнув її матір — титаніду Метіду.
- На противагу Аресові, богові нестримної й жорстокої війни, опікувалася війною оборонною та розважливою.
- Покровителька Афін; головні святилища — Ерехтейон і Парфенон на Акрополі, головне свято — Панафінеї.
- Атрибути — спис, щит з егідою, шолом, сова і змія; священне дерево — маслина.
Зевса попередили, що син від мудрої Метіди позбавить його влади. Коли Метіда завагітніла, верховний бог проковтнув її, а згодом звелів розколоти собі голову. Звідти вийшла Афіна — доросла, в обладунку, з розумом і розсудливістю матері.
Імена
У старому українському правописі богиню називали Атеною. Численні епітети показують, скільки сфер вона опікала:
| Епітет | Значення |
|---|---|
| Паллада | воїтелька |
| Парфенос (Партенос) | діва |
| Поліада | покровителька міста |
| Ергана | робітниця, покровителька ремесел |
| Сотейра | рятівниця |
| Тритогенея | народжена біля Тритона |
| Ксенія | гостинна |
Богиня мудрості й ремесел
Міфи приписували Афіні винахід флейти, плуга, ярма, вуздечки, воза й корабля. Вона навчала лічби й жіночих ремесел — прядіння й ткацтва. Афінські гончарі шанували її разом із Прометеєм, а Гефест вважався її товаришем по ремеслу.
Ця мирна сторона богини мала й темний бік. За переказом, ткаля Арахна з Колофона зіткала полотно з любовними пригодами олімпійців без жодної вади. Афіна в гніві розірвала роботу, Арахна наклала на себе руки, а богиня перетворила її на павука.
Богиня-воїтелька
Гомер дає Афіні в руки щит і грізний спис. В «Іліаді» вона — богиня мужності, а її улюбленці — Персей, Беллерофонт, Ясон, Геракл, Ахілл, Діомед, Одіссей. На відміну від Ареса, вона не тішилася битвою заради битви: допомагала тим, хто опинився в смертельній небезпеці.
Культ в Афінах
Ім’я богині пов’язане з назвою головного міста Аттики. На Акрополі її шанували у двох святилищах. В Ерехтейоні стояло давнє дерев’яне зображення, яке, за переказом, упало з неба, росла священна маслина і показували сліди її змагання з Посейдоном. Поряд височів Парфенон.
Найбільшим святом були Панафінеї: до храму приносили новий пеплос — шату для статуї богині. Шанували Афіну й під час скірофорій, осхофорій, халкей.
У мистецтві
Ідеальний образ богині створив скульптор Фідій. Відомі три його статуї: Афіна Парфенос у Парфеноні зі статуеткою Ніке на долоні, бронзова Афіна Промахос, чий шолом видно було з моря, і Лемноська Афіна, що зображала її богинею миру. Пізніше Афіну писали Боттічеллі, Мантенья, Тінторетто, Веронезе, Пуссен.
У Римі Афіну ототожнили з Мінервою, яка разом з Юпітером і Юноною становила Капітолійську тріаду.
Запитання
Чому Афіну називають Палладою?
Пояснень кілька. За одним переказом, ще дівчинкою Афіна ненавмисно вбила в жартівливому двобої свого товариша, гіганта Палланта, і на знак скорботи додала його ім’я до свого. Сам епітет Паллада тлумачать як «воїтелька».
Чим Афіна відрізняється від Ареса?
Обоє — божества війни, але різної. Арес уособлював сліпу лють і кровопролиття, а Афіна — військову мудрість, стратегію й захист свого. Міфи підкреслюють, що в бою вона не знала поразок, навіть від самого Ареса, а в мирний час воліла розв’язувати суперечки без зброї.
Що символізує сова Афіни?
Сова бачить у темряві, тож її вважали знаком пильності й мудрості богині, яка «не спить ні вдень, ні вночі». Римляни перенесли цей символ на Мінерву; звідси вислів «сова Мінерви вилітає вночі» — мудрі думки приходять після денних клопотів.
Див. також
- Афродіта За Гесіодом, народилася з морської піни біля Кітери чи Кіпру; за Гомером — донька Зевса й Діони.
- Ахілл Виховувався в кентавра Хірона; за пізнішим переказом, мати зробила його невразливим, окрім п’яти.
- Антей Викликав мандрівників на двобій і вбивав переможених; за Піндаром, з їхніх черепів будував храм батькові Посейдону.
- Атлант Міфічний Атлант, син титана Япета, тримає небо як кару за участь у війні титанів проти Зевса.
- Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБРАКАДА́БРА Абракадабра (лат. abracadabra) — магічне слово, яке з античності писали на амулетах як заклинання проти хвороб; у сучасній мові — безглуздий набір слів, незрозуміла нісенітниця, а також «чарівне слово» фокусників.
- АДОНІС Адоніс (грец. Ἄδωνις, від фінікійського «адон» — пан, володар) — у міфах Близького Сходу божество рослинності, що щороку вмирає й відроджується; у грецькій міфології — вродливий смертний юнак, коханий Афродіти, загиблий на полюванні.
- АГАМЕМНОН Агамемнон (грец. Ἀγαμέμνων) — у давньогрецькій міфології та в Гомеровій «Іліаді» цар Мікен (за іншими версіями — Аргоса), син Атрея, брат Менелая, верховний вождь ахейського війська в Троянській війні, убитий після повернення додому дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.
- АЇД Аїд (дав.-гр. ᾍδης, також Гадес; пізніше Плутон) — у давньогрецькій міфології бог підземного світу й володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри; так само називали й саме царство мертвих.