Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

КОЗИЦЬКИЙ

Козицький Пилип Омелянович

Козицький Пилип Омелянович (11 [23] жовтня 1893, село Летичівка, нині Черкаська область — 27 квітня 1960, Київ) — український композитор, музикознавець, педагог і музично-громадський діяч, професор Київської консерваторії.

Розділ: Композитори Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Закінчив Київську духовну академію (1917) та Київську консерваторію (1920) в класах Болеслава Яворського й Рейнгольда Глієра.
  • У 1920-х роках — один з керівників Музичного товариства імені Леонтовича, редактор журналу «Музика».
  • Писав опери, кантати, симфонічні твори, хори, музику до вистав «Березоля» й кінофільмів.
  • Досліджував українську народну пісню, музику Шевченкової доби й Київської академії.

На знімку 1923 року, де зібралися київські й харківські митці — Рильський, Хвильовий, Тичина, Зеров, Сосюра, Косинка, — у першому ряду сидить і композитор Пилип Козицький. У ті роки він редагував журнал «Музика», організовував музичні товариства, а згодом писав для театру «Березіль».

Освіта

Козицький народився 1893 року в селі Летичівка на Черкащині. Спершу здобув богословську освіту — 1917 року закінчив Київську духовну академію. 1920 року завершив навчання в Київській консерваторії: композицію вивчав у Болеслава Яворського, гармонію й інструментування — у Рейнгольда Глієра.

Двадцяті роки

У 1918–1924 роках Козицький викладав у Музично-драматичному інституті імені Лисенка й співи в Першій українській гімназії імені Шевченка. З 1921 до 1928 року був одним з організаторів і керівників Музичного товариства імені Леонтовича. Він редагував журнали «Музика» (1923–1927) і «Музика масам» (1928–1931).

У 1925–1935 роках працював у Харкові: очолював Вищий музичний комітет Наркомосу й читав лекції з історії української музики.

Київська консерваторія

1935 року Козицький повернувся до Києва й почав викладати в консерваторії; 1943–1960 років завідував кафедрою історії музики, з 1945-го — професор. У 1938–1941 роках був художнім керівником Української державної філармонії, у 1940-х — на керівних посадах в управлінні мистецтвами, у 1952–1956 роках очолював правління Спілки композиторів України.

Музика

Творчість композитора спирається на народну пісню й традиції української класики. Серед творів:

  • опери «Невідомі солдати» (1934; друга редакція «Жан Жіранден», 1937) і «За Батьківщину» (1943);
  • симфонічна сюїта «Козак Голота» (1925) і поема «Дочка партизана» (1938);
  • хорові цикли «Десять шкільних хорів» (1921), «Вісім українських народних новел» (1936);
  • музика до вистав «Березоля» «Король бавиться» (1927) і «Плацдарм» (1932), до фільмів «Стожари» й «Кубанці» (обидва 1939).

Симфонію «Тарас Шевченко» він так і не завершив.

Музикознавство

Козицький написав праці «Українська народна пісня» (1936), «Тарас Шевченко і музична культура» (1952), «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (видано 1971), статті про Леонтовича, Стеценка, Лятошинського. Помер 27 квітня 1960 року; на його честь названо вулицю в Києві.

Запитання

Яка пісня Козицького стала народною?

Хор без супроводу «Ой одна я, одна» на слова Тараса Шевченка, виданий 1922 року, з часом почали співати як народну пісню. Того самого року вийшли й інші його хори на Шевченкові тексти.

Ким Козицький доводився Гулі Корольовій?

Він був вітчимом Гулі Корольової, яку радянські джерела зображували героїнею німецько-радянської війни.

Див. також

Джерела

  1. Козицький Пилип Омелянович — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q15128825
  3. Пархоменко Л. О. Козицький Пилип Омелянович // Енциклопедія Сучасної України.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику