Багалій Дмитро Іванович

Коротко

• Учень Володимира Антоновича, закінчив Київський університет 1880 року.
• Понад сорок років пов’язаний з Харковом: професор і ректор університету, гласний думи, міський голова.
• Автор «Історії Слобідської України» (1918) та історії Харкова за 250 років.
• 1918 року став одним із засновників Української академії наук, з 1919-го — її академік.

Син київського лимаря, що рано залишився сиротою, Дмитро Багалій виріс у багатодітній родині тітки, де жили бурсаки-квартиранти й звучала українська пісня. Згодом він сам писав в «Автобіографії» (1927), що саме там зацікавився українським побутом і мовою.

Освіта і перші праці

Після 2-ї Київської гімназії (золота медаль, 1876) Багалій вступив на історико-філологічний факультет Університету святого Володимира. Науковим керівником став Володимир Антонович, засновник так званої київської документальної школи. 1880 року випускника залишили при університеті готуватися до професорського звання.

Магістерську дисертацію «История Северской земли до половины XIV столетия» він захистив у Києві 1882 року. Докторську — про колонізацію та побут степової окраїни Московської держави — 1887 року в Московському університеті. Того ж року праця отримала Уварівську премію, а автора призначили професором Харківського університету.

Харків

Харків став містом усього його життя. Багалій від 1883 року завідував історичним архівом при Харківському історико-філологічному товаристві й перевіз туди, зокрема, частину справ Малоросійської колегії. Він очолював правління громадської бібліотеки (нині Харківська державна наукова бібліотека імені Короленка), допомагав створювати етнографічний і художній музеї.

Восени 1906 року рада університету обрала його ректором. На цій посаді Багалій дозволив Миколі Сумцову читати лекції українською й отримав за це догану від міністра. За його активної участі рада університету надала почесні докторські ступені Михайлові Грушевському (1905), Іванові Франку (1906) та Олександрі Єфименко (1910). З грудня 1914-го до 1917 року він був міським головою Харкова.

Академія наук і радянські роки

1918 року Багалій увійшов до комітету, що готував заснування Української академії наук, а з 1919-го очолював її історико-філологічний відділ. Від посади прем’єр-міністра в уряді гетьмана Скоропадського він відмовився.

У 1920-х роках учений керував Харківською науково-дослідною кафедрою історії України, з 1926-го — Інститутом Тараса Шевченка, редагував твори Олександра Потебні. Від 1930 року його установи зазнали критики й реорганізацій, і впливу він поступово втратив. Помер 9 лютого 1932 року, похований у Харкові.

Наукова спадщина

Головна тема Багалія — Слобідська Україна. Йому належить близько сотні праць про цей край, серед них:

• «Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства» (1887);
• «История г. Харькова за 250 лет его существования» (1905, у співавторстві з Дмитром Міллером);
• «Історія Слобідської України» (1918).

Ранні роботи вчений писав у руслі народницької школи Антоновича. Після 1917 року намагався пристосувати свої погляди до марксизму, що позначилося на пізніх працях.

Запитання

Який університет закінчив Дмитро Багалій?

Київський — Університет святого Володимира, історико-філологічний факультет, 1876–1880 роки. Деякі давні довідки помилково називають Харківський, де він згодом викладав і був ректором.

Коли Багалій був ректором Харківського університету?

Обрали його восени 1906 року. Закінчення ректорства джерела датують по-різному: 1910 або 1911 роком.

Що назване на честь Багалія?

У Харкові є вулиця Дмитра Багалія і Науково-дослідний інститут історії української культури його імені.

Див. також

• Єфименко Петро Петрович Син істориків Петра та Олександри Єфименків; учень антрополога й етнографа Федора Вовка.
• Козацькі літописи Три найвідоміші — Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (1710) і Літопис Самійла Величка (1720).
• Київська (Києво-Могилянська) академія 1632 року митрополит Петро Могила об’єднав братську й Лаврську школи в Києво-Братську колегію.

Джерела

1. Багалій Дмитро Іванович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q4074687

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.