АББАС I ХІЛЬМІ
Аббас I Хільмі
Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
Коротко
- Син Тусун-паші й онук Мухаммеда Алі; прийшов до влади після раптової смерті дядька Ібрагіма-паші.
- Згорнув значну частину модернізаційних починань діда: закривав фабрики й школи, скоротив армію, вислав іноземних радників.
- Дозволив британцям прокласти залізницю Александрія — Каїр, але виступав проти французького проєкту Суецького каналу.
- Убитий у палаці в Банхі; владу успадкував його дядько Саїд-паша.
Восени 1848 року Єгипет за кілька місяців змінив трьох правителів. Старого Мухаммеда Алі, творця сучасної єгипетської держави, через старечу недугу відсторонили від справ; його син Ібрагім-паша протримався регентом лише до листопада й помер. Владу отримав онук засновника — тридцятишестирічний Аббас, якого в історії знають як Аббаса I Хільмі.
Походження і шлях до влади
Аббас був сином Тусун-паші, молодшого сина Мухаммеда Алі. Англомовні довідники називають датою народження 1 липня 1812 року й місцем — аравійську Джидду; українські та радянські видання здебільшого подають 1813 рік. Виховувався він у Каїрі, а замолоду воював у Леванті під командуванням дядька Ібрагіма під час єгипетсько-османської війни за Сирію.
Формально Єгипет залишався провінцією Османської імперії, а його правитель мав титул валі — намісника султана. Від 10 листопада 1848 року Аббас керував країною як регент, а після смерті діда 2 серпня 1849 року став повноправним валі Єгипту й Судану.
Внутрішня політика
Нового правителя сучасники описували як замкнутого й похмурого, що майже весь час проводив у своїх палацах. Він методично розбирав систему, яку збудував Мухаммед Алі:
- закрив значну частину державних фабрик і мануфактур, відновивши ремісниче виробництво;
- закривав світські школи, засновані за попереднього правління;
- скоротив армію, за англомовними джерелами, до 9 тисяч осіб;
- зупинив будівництво греблі в дельті Нілу;
- вислав іноземних радників і переслідував прибічників європеїзації.
Як і дід, Аббас не допустив поширення на Єгипет і Судан османських реформ танзимату. Водночас йому приписують зниження податків. Щодо торговельних монополій джерела розходяться: одні пишуть про їх скасування, інші — про збереження внутрішніх монополій.
Зовнішня політика
Європейських підприємців Аббас до країни не пускав, однак у відносинах із великими державами спирався на Велику Британію. На її вимогу він дозволив будувати залізницю з Александрії до Каїра (концесію, за українськими джерелами, надано 1851 року), а Лондон натомість підтримав його в суперечці зі Стамбулом. Французький проєкт каналу через Суецький перешийок Аббас відкидав.
Коли почалася Кримська війна, валі як васал султана Абдул-Меджида I надав османам флот із 12 військових кораблів, близько 19 тисяч вояків і 72 гармати. Частину нових рекрутів набирали серед бедуїнів Синаю.
Конярство
Найбільшою пристрастю Аббаса були арабські коні. Ще в 23 роки він очолив дідів конярський завод, а ставши правителем, скуповував кобил найкращих ліній у бедуїнських племен Аравії, будував великі стайні й наказав ретельно записувати родоводи тварин. Ці записи збереглися, і заводчики досі простежують за ними так звану єгипетську лінію арабської породи.
Загибель і наступники
13 липня 1854 року Аббаса вбили двоє його слуг у палаці в Банхі. Серед причин називали жорстокість правителя до челяді; про заколот у правлячих колах пишуть і деякі українські довідники. Поховали його в мавзолеї родини в Каїрі. Владу успадкував дядько Саїд-паша, який, попри родинний статус, був молодшим за небожа віком.
Після смерті Аббаса європейська присутність у Єгипті швидко зросла: якщо 1850 року в країні жило близько 3 тисяч європейців, то 1882-го — вже близько 90 тисяч.
Запитання
Ким Аббас I доводився Мухаммеду Алі?
Онуком: його батько Тусун-паша був молодшим сином Мухаммеда Алі. Після усунення старого правителя 1848 року владу коротко тримав Ібрагім-паша, дядько Аббаса, а після його смерті — сам Аббас.
Чому Аббаса I вважають противником реформ?
Він закрив багато державних фабрик і шкіл, заснованих дідом, скоротив армію до кількох тисяч, зупинив будівництво греблі в дельті Нілу й не допускав у країну європейських підприємців. Частина сучасних істориків вважає, що його образ ретрограда згодом перебільшили європейські автори.
Як загинув Аббас-паша?
У липні 1854 року його вбили двоє власних слуг у палаці в Банхі — місті на південному краю дельти Нілу, за півсотні кілометрів на північ від Каїра. Мотивом називали жорстоке поводження правителя з челяддю.
Див. також
- Аббас Ферхат За фахом фармацевт; у молодості виступав за рівні права алжирських мусульман у складі Франції.
- Африка Єдиний материк, який перетинають і екватор, і нульовий меридіан.
- Розділ «Нова історія (1492 – 1914)» Усі статті підрозділу «Нова історія (1492 – 1914)».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.
- АБДАРРАХМАН ІІ Абд ар-Рахман II (792 — 852) — четвертий емір Кордовського емірату з династії Омеядів, правив у 822–852 роках; правнук засновника емірату Абд ар-Рахмана I.