Абстракція

Коротко

• Латинське слово запровадив Боецій як переклад грецького терміна, яким користувався Аристотель.
• Абстракцією називають і процес (абстрагування), і його результат: поняття «колір», «кривина», «справедливість», «краса».
• Логіка розрізняє ізолювальну й узагальнювальну абстракцію, абстракцію ототожнення, потенційної здійсненності, актуальної нескінченності тощо.
• У переносному сенсі «абстрактним» називають порожнє, відірване від дійсності міркування.

Людина бачить тисячі різних котів — рудих і сірих, великих і малих, — а говорить про них одним словом «кіт». Між окремими тваринами й цим словом стоїть розумова операція, без якої неможливі ні мова, ні наука: абстракція. Вона «вириває» з предмета одні ознаки й свідомо залишає поза увагою інші.

Сутність

Абстрагуючи, мислення ізолює окремий предмет, відношення чи властивість із сукупності інших і розглядає їх «у чистому вигляді». Так з’являються поняття якості, кількості, істини, кольору, форми. Абстракція спрощує картину явища, але саме тому дає змогу проникнути від зовнішнього вияву до суті.

Слово має два значення. Перше — процес, тобто абстрагування. Друге — його результат: поняття, модель, теорія, закон, класифікація. Латинський термін abstractio увів Боецій, перекладаючи грецьке слово з творів Аристотеля.

Види абстракції

Логіка описує кілька способів абстрагування:

• ізолювальна — виокремлення однієї властивості, наприклад «твердість»;
• узагальнювальна — виділення спільного в групі предметів;
• абстракція ототожнення — об’єднання предметів, однакових щодо певної ознаки;
• абстракція потенційної здійсненності — нехтування практичними обмеженнями (наприклад, можна будь-коли додати до числа одиницю);
• абстракція актуальної нескінченності — розгляд нескінченної множини як завершеної цілості.

Від Бекона до Локка

Френсіс Бекон у «Новому Органоні» (1620) закликав спершу збирати докладні факти й лише потім узагальнювати: індукція стала в нього знаряддям абстракції. Джон Локк у «Досліді про людське розуміння» пояснював, що всі загальні слова, як-от «людина» чи «тварина», постають абстрагуванням від уявлень про окремі речі.

Межі абстракції

Абстракція завжди однобічна: вона розчленовує цілісну дійсність, схематизує її. Якщо при цьому відкинуто саме суттєві ознаки, думка стає поверхневою — звідси повсякденне вживання слова «абстрактний» у значенні «порожній, відірваний від життя». Плідна абстракція, навпаки, робить думку місткішою, бо зосереджує її на головному для певного завдання.

Абстракція в психології і мові

Абстрагування діє вже на рівні сприйняття: одні властивості довкілля стають орієнтирами для дії, а інші просто не враховуються. Тому абстракція — необхідна умова категоризації, тобто поділу світу на впізнавані класи речей. У мові це видно з ланцюжків: від конкретного кота на килимі — до поняття «кіт», далі до «ссавця» і ще далі до найзагальнішого «об’єкта».

Антропологи вважають мислення абстракціями однією з ключових рис поведінки сучасної людини, що сформувалася приблизно 50–100 тисяч років тому.

Запитання

Чим абстракція відрізняється від узагальнення?

Абстракція відкидає неістотне й виокремлює певну ознаку, наприклад колір чи форму. Узагальнення поширює виділену ознаку на цілий клас предметів. Ці операції тісно пов'язані: без абстрагування неможливо утворити загальне поняття, тому абстракцію називають основою узагальнення.

Наведіть простий приклад абстракції.

Від шкіряного футбольного м'яча можна перейти до загального поняття «м'яч». Тоді враховуються лише спільні для всіх м'ячів риси — форма, здатність котитися й відскакувати, — а матеріал, колір і розмір цього конкретного м'яча відкидаються, хоч і не зникають. Висловлювання «це м'яч» абстрактніше за «це шкіряний футбольний м'яч».

Навіщо абстракція математиці?

Математика відокремлює від конкретних об'єктів їхню структуру, закономірності чи властивості й узагальнює їх. Це дає змогу застосовувати один результат до багатьох подібних випадків і бачити глибокі зв'язки між різними розділами математики. Ціна — складність: що абстрактніше поняття, то важче його засвоїти.

Див. також

• Абстрактне і конкретне Конкретне — цілісний об’єкт у єдності всіх його сторін і зв’язків: тіло, подія, процес, психічний стан.
• Абсолютне і відносне Абсолютне — самостійне, безумовне, незмінне, а також «досконале», «завершене»; відносне — залежне, змінне, незавершене.
• Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
• Класифікація В основі лежить логічна операція поділу поняття: ділене поняття — рід, члени поділу — його види.
• Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.

Джерела

1. Абстракція — Вікіпедія (українська)
2. Abstraction — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q673661

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.