Альберт Великий

Коротко

• Узявся пояснити Західній Європі всю спадщину Аристотеля разом з арабськими коментарями.
• Писав не лише про богослов’я, а й про мінерали, рослини, тварин, спираючись на власні спостереження.
• Сучасники називали його Doctor universalis — «всеосяжний учитель».
• Канонізований 1931 року; з 1941-го — покровитель природничих наук у католицькій церкві.

У XIII столітті до університетів Європи потоком надходили латинські переклади Аристотеля — з грецької та з арабської, разом із коментарями Авіценни й Аверроеса. Церква ставилася до них насторожено: деякі тези язичницького філософа суперечили християнському вченню. Альберт Великий узявся довести, що розум і віра не воюють між собою, і зробив Аристотеля зрозумілим для латинського Заходу.

Життя

Точна дата народження Альберта невідома. Відомо, що на момент смерті 1280 року йому було понад вісімдесят, тож він народився приблизно 1200 року; традиційна дата 1193 спирається на пізні й ненадійні свідчення. Імовірно, він походив із Лауїнгена у Швабії. Версію про графський рід фон Больштедт сучасні дослідники вважають пізнішою вигадкою агіографів.

Навчався в Падуї, де познайомився з працями Аристотеля, і близько 1223 або 1229 року вступив до ордену домініканців. Викладав у Кельні та в Паризькому університеті. Саме в Парижі та Кельні його учнем став молодий Тома Аквінський, якого Альберт підтримував і згодом захищав після смерті.

1260 року Альберта призначили єпископом Регенсбурга, але за два роки він залишив кафедру й повернувся до викладання та письма. Помер 15 листопада 1280 року в Кельні.

Філософ і богослов

Альберт прокоментував майже всі відомі тоді твори Аристотеля. Він розрізняв сфери філософії, яка спирається на розум і досвід, і богослов’я, що спирається на одкровення, але вважав їх сумісними. Цю лінію розвинув Тома Аквінський, і їхній синтез став основою католицької схоластики.

Альберт полемізував з аверроїстами, які стверджували, що в усіх людей один спільний розум, і з тими течіями, що виходили, на думку церкви, за межі ортодоксії.

Природознавець

Особливість Альберта — повага до спостереження. У трактатах «Про мінерали», «Про рослини», «Про тварин» він не лише переказував античних авторів, а й описував те, що бачив сам: будову рослин, повадки птахів, властивості каменів. Він кілька разів прямо зазначав, що перевірив те чи інше твердження і не знайшов його правдивим.

Галузь	Головні трактати
Логіка й метафізика	коментарі до творів Аристотеля
Природознавство	«Про мінерали», «Про рослини», «Про тварин»
Богослов’я	«Сума теології», коментарі до «Сентенцій» Петра Ломбардського

Шанування

Альберта беатифікували 1622 року, а 1931 року папа Пій XI проголосив його святим і Учителем Церкви. 1941 року Пій XII оголосив його покровителем природничих наук. На його честь названо астероїд 20006 Albertus Magnus.

Запитання

Чому Альберта називають Великим?

Прізвисько Magnus приєдналося до його імені ще наприкінці життя. Сучасників вражав обсяг його знань: він писав про логіку, метафізику, етику, астрономію, мінералогію, ботаніку й зоологію. Звідси й почесне звання Doctor universalis.

Чи був Альберт алхіміком?

Його цікавило, як утворюються метали й мінерали, і в трактаті «Про мінерали» він обговорює алхімічні погляди. Проте багато алхімічних і магічних текстів, які пізніше ходили під його ім’ям, приписані йому без підстав. Звідси й легенди про Альберта-чарівника, що нібито створив механічну людину, яка розмовляла.

Див. також

• Абатство Традиція бере початок від святого Бенедикта Нурсійського, який близько 529 року заснував монастир Монте-Кассіно.
• Розділ «Філософи» Усі статті підрозділу «Філософи».
• Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.

Джерела

1. Альберт Великий — Вікіпедія (українська)
2. Albertus Magnus — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q60059
4. Альберт Великий // Філософський енциклопедичний словник. — Київ: Абрис, 2002.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.