АДВАЙТА ВЕДАНТА
Адвайта-веданта
Адвайта-веданта (санскр. advaita — «недвоїстість») — моністична школа індійської філософії веданти, яка вчить, що індивідуальне «я» (атман) тотожне з єдиною абсолютною реальністю (брахманом), а множинний світ явищ не є остаточно реальним.
Коротко
- Одна з головних шкіл веданти поряд із вішиштадвайтою та двайтою.
- Спирається на «потрійну основу» (прастханатраї): Упанішади, «Бгаґавад-ґіту» та «Брахма-сутри».
- Перші систематичні засади виклав Гаудапада (VII століття), найвідомішим тлумачем став Шанкара (VIII століття).
- Звільнення (мокша) досягається знанням — усвідомленням тотожності атмана й брахмана, яке знищує невідання (авідью).
Санскритське слово advaita означає «не-два», «єдине без другого». У ньому стиснуто головну думку цієї школи: насправді існує лише одна реальність — брахман, а все розмаїття світу, яке ми бачимо, від неї не відокремлене й остаточно реальним не є.
Місце серед шкіл веданти
Усі школи веданти спираються на однакове коло текстів, так звану прастханатраї («потрійну основу»):
- Упанішади;
- «Бгаґавад-ґіта»;
- «Брахма-сутри».
Розходяться вони в розумінні відношення між Богом, душею і світом. Адвайта-веданта — найпослідовніший монізм серед них; поряд із нею існують вішиштадвайта та двайта.
Основні поняття
- Брахман — єдина справжня реальність: безмежна, всюдисуща, безтілесна, безособова. Його часто описують заперечно — «не це, не це» (нети нети).
- Атман — сутність індивідуального «я». Людина помилково ототожнює себе з тілом, чуттями й думками, тоді як її справжнє «я» — чиста свідомість, не відмінна від брахмана.
- Майя — ілюзорна видимість, у якій постає матеріальний світ; пізніші автори описували світ як нереальний прояв (віварта) брахмана.
- Авідья — невідання власної справжньої природи.
- Мокша — звільнення, якого досягають знанням: усвідомленням ілюзорності світу явищ і того, що атман і брахман — одне.
Гаудапада і Шанкара
Першим учителем, який виклав засади адвайти, вважають Гаудападу — автора «Мандук’я-карік» (VII століття). Він переніс у ведантійський контекст низку понять, близьких до буддійської філософії. Учитель учителя Шанкари, Гаудапада підготував ґрунт для систематизації вчення.
Шанкара (Аді Шанкара), що жив у VIII столітті, став найвідомішим тлумачем адвайти: він коментував Упанішади, «Бгаґавад-ґіту» й «Брахма-сутри». Традиція пов’язує з його ім’ям кілька монастирів (матхів), зокрема Шрінгері, хоча деякі сучасні дослідники вважають, що вплив Шанкари за життя був меншим, ніж стверджують пізніші перекази.
Новітній час
У новітній час із традицією адвайти пов’язують Свамі Вівекананду, представника так званої неоведанти, та Рамана Махарші, якого зараховують до неоадвайти.
Запитання
Що означає «тат твам асі»?
Це одне з «великих висловлювань» (махавак’я) Упанішад, яке перекладають як «Ти є те». В адвайта-веданті його розуміють як пряму вказівку на тотожність індивідуальної свідомості й брахмана. Споглядання таких висловлювань має знищити невідання щодо власної природи.
Хто такий Шанкара?
Аді Шанкара — індійський філософ VIII століття, найвідоміший тлумач адвайта-веданти, автор коментарів до Упанішад, «Бгаґавад-ґіти» й «Брахма-сутр». Учителем його вчителя, за традицією, був Гаудапада, який першим виклав засади адвайти.
Див. також
- Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.
- Розділ «Релігія» Віровчення, церкви, обряди та релігійні поняття.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АБІДОС Абідос (давньоєгип. Абджу, грец. Ἄβυδος; поблизу сучасного селища Ель-Араба-ель-Мадфуна) — одне з найдавніших міст Верхнього Єгипту на західному березі Нілу, некрополь перших фараонів і головний центр культу бога Осіріса.
- АБСОЛЮТНЕ і ВІДНОСНЕ Абсолютне і відносне — парні філософські категорії: абсолютне (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) означає те, що визначене самим собою й ні від чого не залежить, відносне — те, що існує й визначається лише через інше, у зв’язку з іншим.
- АБСТРАКТНЕ і КОНКРЕТНЕ Абстрактне і конкретне (від лат. abstraho — відтягую, відокремлюю; concretus — згущений, зрощений, цілісний) — парні філософські категорії, що розрізняють цілісні одиничні об’єкти й ознаки, думкою відокремлені від своїх носіїв.