Абстрактне і конкретне

Коротко

• Конкретне — цілісний об’єкт у єдності всіх його сторін і зв’язків: тіло, подія, процес, психічний стан.
• Абстрактне — ознака, форма, відношення, які мислення відокремлює від конкретного предмета.
• Гегель доводив, що безпосереднє сприйняття само по собі абстрактне, а конкретність дає лише осмислений зв’язок частин.
• Обидва слова вживаються і в звичайній мові — «абстрактне мистецтво», «конкретна пропозиція».

Слово «абстрактний» у побуті звучить як докір: щось відірване від життя, незрозуміле. Георг Гегель у статті з провокативною назвою «Хто мислить абстрактно?» перевернув це уявлення: абстрактним виявляється якраз безпосереднє, нерозчленоване враження, а конкретність потребує напруженої роботи думки.

Конкретне

В онтології — вченні про буття — конкретним називають одиничні цілісні об’єкти. Це насамперед фізичні тіла: вони мають розташування в просторі й часі, зберігають тотожність, поки не зміняться умови їхнього існування, і є джерелом наших відчуттів. До одиничних об’єктів належать також:

• психічні утворення — окрема психіка, образи, думки, переживання;
• зміни й події;
• процеси — послідовності пов’язаних між собою змін.

Серед них розрізняють прості утворення, складні комплекси й прості сукупності — «сусідство» речей у просторі та часі.

Абстрактне

Абстрактні, або теоретичні, об’єкти — витвори мислення. Вони з’являються, коли ми подумки відокремлюємо від конкретних речей ознаки, форми, структури, зв’язки та відношення. Так постають абстрактні поняття, ідеї та теорії.

У логіці поняття поділяють на конкретні й абстрактні: що сильніше ознака мислиться відірваною від свого носія, то абстрактніше поняття. Окреме і дискусійне питання — природа абстрактних об’єктів: суперечки про статус математичних понять, значень, цінностей тривають досі.

Абстрактне і конкретне в пізнанні

Емпірики нового часу вважали, що абстрактні поняття виникають просто через порівняння й відокремлення спільних ознак, і недооцінювали активність розуму. Позитивісти бачили джерело конкретності у фактах. Гегель заперечував: безпосереднє сприйняття — ще абстракція; конкретним знання стає, коли ціле розкладено на частини, з’ясовано зв’язки між ними й знову синтезовано в думці.

Карл Поппер додав, що факти завжди добирають у світлі певної теорії, тож і вони не є чимось «простим». Сучасна філософія пов’язує конкретність поняття з його місцем у системі інших понять і фактів. На цьому ґрунтується когерентна концепція істини. Винятком лишаються суто теоретичні науки на кшталт математики, де абстрактні об’єкти — сам предмет дослідження.

Запитання

Що означає вислів «істина завжди конкретна»?

Він належить Гегелю. Ідея така: будь-яке твердження істинне лише в певному контексті, у зв’язку з іншими поняттями й фактами. Висмикнуте з цього зв’язку, воно стає загальним і невизначеним, тобто абстрактним, і може навіть вводити в оману.

Яке поняття абстрактніше: «вологе» чи «вологість»?

«Вологість». У слові «вологе» властивість ще мислиться разом з її носієм — якимось предметом. У «вологості» ця ознака вже відірвана від будь-якого конкретного предмета і стає самостійним об’єктом думки.

Див. також

• Абстракція Латинське слово запровадив Боецій як переклад грецького терміна, яким користувався Аристотель.
• Атрибут У філософії атрибут протиставляють акциденції — випадковій, мінливій властивості.
• Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.

Джерела

1. Абстрактне і конкретне — Вікіпедія (українська)
2. Абстрактне і конкретне // Філософський енциклопедичний словник / гол. ред. В. І. Шинкарук. — Київ: Абрис, 2002.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.