АНАКСАГОР
Анаксагор
Анаксагор з Клазомен (дав.-гр. Ἀναξαγόρας; близько 500, Клазомени — близько 428 до н. е., Лампсак) — давньогрецький філософ-досократик, який учив, що світ складається з нескінченно різноманітних «насінин речей», а впорядковує їх Розум — Нус.
Коротко
- Уродженець іонійських Клазомен, відмовився від батьківського спадку й переселився до Афін, де увійшов до кола Перікла.
- Вважав першоосновою нескінченну кількість якісно різних частинок — гомеомерій, а рушійною силою — Нус, що запустив коловий вир.
- Правильно пояснив сонячні й місячні затемнення і назвав Сонце розпеченою брилою, за що його звинуватили в безбожності.
- Через Архелая, учителя Сократа, традиція вважає його засновником афінської філософії.
Філософа, що оголосив Сонце розпеченою кам’яною брилою, а не богом Геліосом, афінський суд визнав винним у безбожності. Анаксагор, друг і порадник Перікла, мусив покинути Афіни, хоча саме йому традиція приписує перенесення філософії з малоазійської Іонії до Аттики.
Життя
Анаксагор народився близько 500 року до н. е. в іонійському місті Клазомени, в заможній знатній родині. Батьківську спадщину він залишив і подався мандрувати, а згодом оселився в Афінах, які після перемоги над Ксерксом ставали культурним центром Еллади.
В Афінах він був метеком — вільним чужинцем без політичних прав, — але належав до кола інтелектуалів довкола Аспасії й Перікла. Давні автори називають його вчителем Перікла з філософії та красномовства. Наприкінці 430-х років до н. е. політичні противники Перікла взялися за його друзів; Анаксагора звинуватили в безбожності й засудили. Останні роки він прожив у Лампсаку на Геллеспонті, де й помер близько 428 року до н. е.
Вчення про речовину
Усі речі, за Анаксагором, складаються з безлічі «насінин усіх речовин»; Аристотель, через якого ми здебільшого й знаємо це вчення, назвав їх гомеомеріями — «подібночастинними». Кожна частинка подібна за властивостями до цілого. У кожній речовині є частки інших субстанцій, а її властивості визначає та, що переважає; навіть макове зернятко містить стільки ж типів гомеомерій, скільки весь космос. З цього вчення випливає одне з перших формулювань закону збереження речовини.
Нус і будова світу
Спершу насінини перебували в нерухомій суміші. Рух їй надав Нус — Розум. Він запустив коловий вир, що розділяв суміш: першими відокремилися повітря й ефір, а щільне, вологе й холодне зібралося в центрі й утворило Землю, схожу на сплющений корж. Від неї відривалися брили, розжарювалися в «ефірному жарі» й починали світитися: Сонце — найбільша з них, «більша за Пелопоннес», зорі — менші.
| Питання | Відповідь Анаксагора |
|---|---|
| Що таке Сонце | розпечена брила, що відокремилася від Землі |
| Чому світить Місяць | відбиває світло Сонця |
| Що таке затемнення | Місяць чи Земля закривають світло Сонця |
| Що рухає світ | Нус — Розум |
Спадщина
Учень Анаксагора афінянин Архелай навчав Сократа, той — Платона, тож доксографи вважали Анаксагора засновником афінської філософської школи. Платон і Аристотель шукали в його вченні про космічний Розум ідею творця-деміурга, а не знайшовши її, піддали це вчення критиці.
Запитання
Що таке Нус в Анаксагора?
Нус (грец. νοῦς — розум) — сила, що впорядковує світ. Спочатку всі «насінини речей» перебували в нерухомій суміші; Нус надав їй потужного колового руху, і вир розділив суміш на окремі складники. Анаксагора вважають першим, хто висунув у ролі першооснови світового порядку нематеріальну сутність. Платон і Аристотель шукали в Нусі ідею творця-деміурга, але, не знайшовши її, критикували Анаксагора за те, що його Розум лише запускає рух, а далі все пояснюється механічно.
За що Анаксагора судили в Афінах?
Наприкінці 430-х років до н. е. противники Перікла почали переслідувати його оточення. Анаксагора звинуватили в безбожності, бо він називав Сонце не божественним Геліосом, а розпеченою брилою, а також у «перській зраді». Відомості про вирок суперечливі: штраф у п’ять талантів і вигнання або заочний смертний вирок. Філософ переселився до Лампсака.
Див. також
- Анаксімандр Мілетський Першим серед грецьких філософів записав своє вчення; трактат «Про природу» вважають найдавнішим відомим грецьким прозовим твором.
- Демокріт Розвинув учення свого вчителя Левкіппа про атоми й порожнечу.
- Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
- Альмагест Складається з тринадцяти книг: від космології й тригонометрії до теорії руху п’яти видимих планет.
- Розділ «Філософи» Усі статті підрозділу «Філософи».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.