«АРХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ»
«Архів Радянської України»
«Архів Радянської України» — історико-архівознавчий журнал, орган Центрального архівного управління УСРР, що виходив у Харкові 1932–1933 років; вийшло 8 чисел у п'яти книгах.
Коротко
- Постав унаслідок об'єднання науково-популярного журналу «Радянський архів» і «Бюлетеня Центральної архівної управи УСРР» (1925–1931).
- Відповідальний редактор — С. Семко; наклад — 3000–3600 примірників.
- Серед авторів — Дмитро Багалій, Олександр Оглоблин, Василь Барвінський.
- Припинений після звинувачень видавців у порушенні «марксистсько-ленінської методології».
Архівна справа в радянській Україні 1920-х років мала власні видання: науково-популярний «Радянський архів» і службовий «Бюлетень Центральної архівної управи». 1932 року їх замінив один журнал з ширшою програмою — «Архів Радянської України». Він проіснував недовго, але встиг зібрати навколо себе помітних істориків і архівістів.
Видання
Журнал був органом Центрального архівного управління УСРР і виходив у Харкові. За два роки, 1932 і 1933, побачили світ 8 чисел, об’єднаних у п’ять книг. Наклад становив від 3000 до 3600 примірників. Відповідальним редактором був С. Семко.
Автори
На сторінках журналу друкувалися:
- Дмитро Багалій і Олександра Багалій-Татаринова;
- Олександр Оглоблин;
- Василь Барвінський, О. Барабашов, П. Білик, М. Бужинський;
- А. Бондаревський, І. Премислер, К. Шиян та інші.
Зміст
Основу номерів становили публікації архівних документів, але тематика статей, дописів і нотаток була значно ширшою й охоплювала майже всі питання архівної роботи.
| Розділ | Що друкували |
|---|---|
| Документи | матеріали з історії революційного руху й радянського будівництва; частину готували до окремих збірників — з історії більшовицької війни в Україні, історії фабрик і заводів |
| Теорія і практика | зберігання та експертиза цінності документів, класифікація й облік, історія архівної справи, використання архівної інформації |
| Огляди | огляди архівних фондів, рецензії на фахові видання, відомості про архівну справу в СРСР і за кордоном |
| Додатки | найважливіші постанови й розпорядження з питань архівної справи |
Закриття
Зрештою влада звинуватила видавців у порушенні вимог «марксистсько-ленінської методології» й припинила випуск журналу. Історію цього та інших архівних видань докладно описала дослідниця І. Матяш у монографії «Українська архівна періодика 1920–1930-х рр.» (1999).
Запитання
Де знайти випуски журналу «Архів Радянської України»?
Числа журналу зберігаються в найбільших бібліотеках України. Частину випусків оцифровано: посилання на них наводить українська Вікіпедія (електронна бібліотека «Чтиво»).
Чому журнал «Архів Радянської України» закрили?
За даними Енциклопедії Сучасної України, влада звинуватила видавців у порушенні вимог марксистсько-ленінської методології й припинила випуск. Журнал проіснував лише 1932–1933 роки.
Див. також
- «Архіви України» (журнал) Почався 1947 року як «Науково-інформаційний бюлетень» Архівного управління МВС УРСР, що розсилався лише архівним установам.
- «Архівна справа» (журнал) Почався 1926 року як неперіодичний науковий збірник, з 1927-го виходив як періодичне видання українською мовою.
- «Громадський друг» Вийшло лише два номери; обидва конфіскувала австрійська влада.
- Розділ «Засоби масової інформації та друкарство» Преса, видавнича справа, способи друку й поліграфічні техніки.
Джерела
- Матяш І. Б. Архів радянської України // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2001.
- Архів Радянської України (часопис) — Вікіпедія (українська)
- Матяш І. Українська архівна періодика 1920–1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія. — Київ, 1999.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.