«Громадський друг»

Коротко

• Вийшло лише два номери; обидва конфіскувала австрійська влада.
• Видання продовжили як неперіодичні збірники «Дзвін» і «Молот», також конфісковані.
• Тут уперше надруковано вірші Франка «Каменярі» й «Товаришам із тюрми», повість «Boa constrictor».
• Журнал виник з ініціативи Михайла Драгоманова як продовження традицій «Друга» та женевської «Громади».

1878 року у Львові вийшов перший номер журналу з назвою, що відсилала до «Друга» — органу студентського товариства, довкола якого перед тим гуртувалася галицька молодь. Наклад майже відразу конфіскувала поліція. Так почалася коротка історія «Громадського друга», яка, попри всього два номери, лишила помітний слід в українській літературі.

Задум і видавці

Ініціатором видання був Михайло Драгоманов, тоді вже емігрант у Женеві, де він видавав збірник «Громада». Його ідеї поширення освіти, громадського самоврядування й соціальної справедливості знаходили відгук серед молодих галичан.

Редагував журнал Михайло Павлик, а найактивнішим автором став 21-річний Іван Франко. Обоє незадовго до того пройшли через судовий процес над «соціалістами» 1877–1878 років, і видання стало для них способом продовжити справу легально.

Зміст

На сторінках журналу та його продовжень з’явилися твори, що згодом увійшли до класики:

• Іван Франко: вірші «Каменярі», «Товаришам із тюрми», «Невольники», «Дума про Наума Безумовича»; повість «Boa constrictor»; оповідання «Моя стріча з Оксаною» і «Патріотичні пориви»; статті «Критичні письма о галицькій інтелігенції» та «Література, її завдання і найважливіші ціхи»;
• Михайло Павлик: повість «Ребенщукова Тетяна», оповідання «Пропащий чоловік» і «Юрко Куликів»;
• Михайло Старицький: поезії, присвячені молоді й Шевченкові;
• статті Михайла Драгоманова, Олени Пчілки, Остапа Терлецького, польського соціаліста Болеслава Лімановського, переклади з Еміля Золя.

Конфіскація і збірники

Обидва номери журналу австрійська влада конфіскувала за «соціалістичну пропаганду». Щоб обійти заборону періодичного видання, редакція перейшла на неперіодичні збірники. Того ж 1878 року вийшли «Дзвін» і «Молот», але й вони були вилучені, а Павлика ув’язнили.

Значення

«Громадський друг» був однією з перших спроб у Галичині видавати літературний журнал, відкрито орієнтований на соціальну тематику й живу народну мову, а не на язичіє чи консервативну «москвофільську» традицію. Для Франка він став стартом зрілої творчості: саме тут уперше прозвучали «Каменярі», вірш, що надовго став його поетичним символом.

Запитання

Чому «Громадський друг» конфіскували?

Австрійська прокуратура вбачала в журналі соціалістичну агітацію та антиурядову спрямованість. Конфіскація номерів була тоді звичайним засобом цензури: наклад вилучали, а видавців притягали до суду.

Хто такий Драгоманов і яка його роль?

Михайло Драгоманов — київський історик і публіцист, який після звільнення з університету видавав у Женеві збірник «Громада». Він листувався з галицькою молоддю й підштовхнув Павлика та Франка до видання журналу, що поширював би його ідеї в Галичині.

Див. також

• Павлик Ганна (Анна) Іванівна Самоука з бідної селянської родини, поширювала серед селян Косівщини книжки й часописи, які надсилав брат.
• «Дніпро» (видавництво) Родовід: Всевидав (1919) → Державне видавництво України → «Література і мистецтво» → Держлітвидав → «Дніпро» (1964).
• Карманський Петро Сильвестрович Дебютував 1899 року ліричною драмою «З теки самовбивці», що принесла йому славу «декадента».
• Розділ «Засоби масової інформації та друкарство» Преса, видавнича справа, способи друку й поліграфічні техніки.

Джерела

1. Громадський друг — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q20075970
3. Москвич Л. Г. «Громадський друг» // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — Київ : Наукова думка, 2004.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.