Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

«ДНІПРО»

«Дніпро» (видавництво)

«Дніпро» — київське державне видавництво художньої літератури, що веде історію від Всеукраїнського видавництва 1919 року, з 1964 року має сучасну назву й у другій половині XX століття було одним із найбільших видавців української та перекладної прози й поезії.

Розділ: Засоби масової інформації та друкарство Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Родовід: Всевидав (1919) → Державне видавництво України → «Література і мистецтво» → Держлітвидав → «Дніпро» (1964).
  • У радянський час випускало близько 250 назв на рік загальним накладом до 14 млн примірників.
  • Тут уперше вийшли «Собор» Олеся Гончара, «Мальви» Романа Іваничука, збірки Василя Симоненка та Івана Драча.
  • Перекладало світову літературу з понад ста мов; найвідоміша серія — «Вершини світового письменства».

Назва «Дніпро» з’явилася 1964 року, але видавництво значно старше. Його історію рахують від 1919 року, коли постало Всеукраїнське видавництво при ВУЦВК, коротко Всевидав, а в ньому — відділ української, російської, перекладної та єврейської літератури.

Шлях через реорганізації

Перші десятиліття видавництво переходило з рук у руки разом із радянською системою книжкової справи.

Роки Назва і статус
1919–1922 художня редакція Всевидаву, з 1920 року Всеукрдержвидаву (Харків)
1922–1930 у складі Державного видавництва України (ДВУ)
1930–1934 «Література і мистецтво» в Державному видавничому об’єднанні України
1934–1964 «Художня література», згодом Державне літературне видавництво (Держлітвидав)
з 1964 «Дніпро»; з 1994 року — державне спеціалізоване видавництво художньої літератури

Під час Другої світової війни Держлітвидав працював у складі Українського державного видавництва, самостійну роботу відновив 1946 року. При ньому певний час виходили журнали «Вітчизна», «Всесвіт» і газета «Літературна Україна», 1963 року передані видавництву «Радянський письменник».

Масштаб

У 1960–1980-х роках «Дніпро» щороку випускало близько 250 назв книжок накладом до 14 млн примірників і експортувало видання до 110 країн. За другу половину XX століття, за даними довідників, вийшло понад 10 тисяч назв загальним накладом близько 600 млн примірників. Найдовше, у 1953–1963 і 1967–1983 роках, видавництво очолював Олександр Бандура.

Українська література

На «Дніпрі» вперше побачили світ книжки, що стали подіями свого часу: роман «Собор» Олеся Гончара (1968), який після виходу зазнав гострої офіційної критики, «Мальви» Романа Іваничука, поетичні збірки Василя Симоненка та Івана Драча.

Переклади

Особливу славу видавництву принесла перекладна література. Видавали книжки з понад ста мов, і навколо цієї роботи сформувалося ціле покоління українських перекладачів. Серії «Вершини світового письменства» та «Зарубіжна сатира і гумор» знайомили читача з класикою від античності до XX століття.

Після 1991 року

З падінням державного замовлення наклади різко скоротилися. Видавництво пережило кризи й спроби реорганізації, змінило кількох директорів (найдовше, у 1987–2000 роках, ним керував Тарас Сергійчук), але зберегло статус державного спеціалізованого видавництва художньої літератури. 2019 року воно відзначило сторіччя від дня заснування, а з 2022-го випуск книжок припинився; 2024 року державне підприємство «Дніпро» разом із приміщеннями на Володимирській, 42 продали на приватизаційному аукціоні. Основну частину ринку художньої літератури тепер тримають приватні видавництва.

Запитання

Чому книжки «Дніпра» так цінують букіністи?

Видавництво десятиліттями було головним каналом, через який українською мовою виходила світова класика. Переклади готували сильні майстри, а книжки серій «Вершини світового письменства» чи «Зарубіжна сатира і гумор» мали якісне оформлення, тож їх і досі збирають як бібліотеку перекладної літератури.

Чи існує видавництво сьогодні?

Як видавництво — фактично ні. 2019 року «Дніпро» ще відзначило сторіччя, але з 2022 року книжок не випускало. 2024 року Фонд державного майна продав на аукціоні єдиний майновий комплекс державного підприємства «Дніпро» — приміщення на Володимирській, 42 у Києві, навпроти Золотих воріт.

Див. також

Джерела

  1. Дніпро (видавництво) — Вікіпедія (українська)
  2. Держава приватизує нерухомість у центрі Києва: аукціон на приміщення колишнього видавництва — Економічна правда, 21.12.2023
  3. Частину історичного будинку напроти Золотих воріт у Києві купує компанія з групи Колупаєва — Mind.ua, 2024
  4. Жолоб С. К., Білецька Т. Г. «Дніпро» // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 8. — Київ, 2008.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику