Карманський Петро Сильвестрович

Коротко

• Дебютував 1899 року ліричною драмою «З теки самовбивці», що принесла йому славу «декадента».
• Головні збірки молодомузівського періоду — «Ой люлі, смутку…» (1906), «Блудні огні» (1907), «Пливем по морі тьми» (1909).
• 1919 року — секретар дипломатичної місії УНР при Ватикані, у 1920-х роках працював серед українців Бразилії.
• Після 1947 року зазнав цькування: виключений зі Спілки письменників і звільнений з посади директора музею Франка.

1899 року львівська газета «Руслан» надрукувала ліричну драму молодого гімназиста з Перемишля «З теки самовбивці». Того ж року вона вийшла окремою книжкою, і за автором, двадцятиоднорічним Петром Карманським, міцно закріпилася репутація песиміста. Згодом він став одним з облич «Молодої музи» — першого модерністського угруповання в галицькій літературі.

Молоді роки

Карманський народився 1878 року в містечку Чесанів, що тоді належало до австрійської Галичини, а нині перебуває в Польщі. Навчався в Перемиській гімназії, потім на філософському факультеті Львівського університету. 1900 року поїхав до Рима, до української греко-католицької колегії, але згодом повернувся й завершив освіту у Львові 1907 року.

«Молода муза»

З 1906 року Карманський редагував часопис «Світ», навколо якого гуртувалися молоді автори. Того ж року вони об’єдналися в «Молоду музу». Збірки Карманського цього періоду стали найповнішим виявом його таланту:

Рік	Збірка
1899	«З теки самовбивці»
1906	«Ой люлі, смутку…»
1907	«Блудні огні»
1909	«Пливем по морі тьми»

Мотиви туги, самотності й розчарування поєднувалися в них з вишуканою формою. Карманський багато перекладав; 1911 року в Чернівцях вийшов його переклад драми Франца Ґрільпарцера «Хвилі моря і любови». 1936 року він видав мемуари «Українська богема», присвячені тридцятиріччю угруповання.

Війна, ЗУНР, Бразилія

Перед Першою світовою війною Карманський учителював у Тернополі, 1913 року викладав на курсах для вчителів у Канаді. Під час війни працював у Союзі визволення України у Відні, видав цикл «Кривавим шляхом».

У листопаді 1918 року брав участь у встановленні української влади в Тернополі, був делегатом Української Національної Ради. 1919 року його призначили секретарем дипломатичної місії УНР при Ватикані. З 1922 року Карманський кілька років працював серед українських емігрантів Бразилії: збирав кошти для уряду ЗУНР в екзилі, скликав перший з’їзд українців Бразилії, на якому постав Український союз, редагував газету «Український хлібороб».

Останні десятиліття

Повернувшись до Галичини, він учителював у Самборі, Сокалі та Дрогобичі. 1939 року залишився у Львові й почав викладати в університеті, з 1944 року очолював Меморіальний музей Івана Франка. 1947 року його виключили зі Спілки письменників і звільнили з посади; обласне партійне керівництво зараховувало його до «націоналістів».

Помер Карманський 16 квітня 1956 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Запитання

Що таке «Молода муза»?

Це угруповання львівських поетів і прозаїків 1906–1909 років, до якого належали Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Степан Чарнецький, Остап Луцький та інші. Вони орієнтувалися на європейський модернізм і протиставляли «мистецтво для мистецтва» народницькій традиції.

Чому поезію Карманського називали песимістичною?

Ранні збірки сповнені мотивів самотності, зневіри, туги й смерті, а сама назва першої книжки — «З теки самовбивці» — підкреслювала цей настрій. Критики бачили в ньому типового «декадента», хоча пізніше поет писав і громадянську, і патріотичну лірику.

Див. також

• Павличко Дмитро Васильович Автор понад двох десятків поетичних збірок — від «Любові і ненависті» (1953) до «Сонетів» і «Спіралі».
• «Громадський друг» Вийшло лише два номери; обидва конфіскувала австрійська влада.
• Розділ «Українська література» Усі статті підрозділу «Українська література».

Джерела

1. Карманський Петро Сильвестрович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q11815999

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.