ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
Дніпровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького
Дніпровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького (у 1940–2010 роках — Дніпропетровський історичний музей імені Д. Яворницького) — один із найбільших історичних музеїв України, що веде родовід від Катеринославського музею старожитностей середини XIX століття й зберігає одну з найбагатших колекцій з історії запорозького козацтва.
Коротко
- Перший публічний музей у Катеринославі виник 1848–1849 років з ініціативи Якова Грахова й губернатора Андрія Фабра.
- 1905 року музей переїхав до спеціально зведеної будівлі; його очолював історик Дмитро Яворницький (до 1933 року).
- Ім’я Яворницького музей носить з 1940 року, статус національного отримав 15 лютого 2010 року.
- Фонди — понад 240–283 тисячі предметів; найвідоміший експонат — діорама «Битва за Дніпро» (1975).
На проспекті Яворницького в Дніпрі стоїть будинок, зведений спеціально для музею 1905 року. Перед входом — кам’яні степові «баби» й курганні стели, всередині — козацькі реліквії, археологічні знахідки з Придніпров’я і велика діорама. Історія цього зібрання почалася ще в середині XIX століття.
Музей старожитностей
У лютому 1848 року в Катеринославі з ініціативи Якова Грахова та губернатора Андрія Фабра заснували публічний музей. Його часто називають Катеринославським музеєм старожитностей і датують 1849 роком — за часом, коли він почав діяти. Колекції цього музею згодом стали основою фондів.
Колекція Олександра Поля
1887 року підприємець і краєзнавець Олександр Поль, відомий також як першовідкривач криворізьких руд, відкрив у своєму будинку на Соборній площі приватний музей. Його збірка налічувала близько 5 тисяч предметів (за іншими даними — 4770). 6 травня 1902 року на базі зібрань постав губернський Музей імені Олександра Поля.
Музей Яворницького
1905 року музей переїхав у нову будівлю, зведену під наглядом інженерів Г. Сандецького та Г. Панафутіна. Того ж року в Катеринославі відбувся археологічний з’їзд, і знахідки розкопок, проведених під час підготовки до нього, також потрапили до фондів. Директором музею від 1905 до 1933 року був історик запорозького козацтва Дмитро Яворницький.
Назви музею змінювалися разом з епохами:
| Роки | Назва |
|---|---|
| 1848 | Катеринославський громадський музей |
| 1902 | Губернський музей імені О. Поля |
| 1917–1923 | Народний музей Катеринославщини |
| 1927–1932 | Дніпропетровський крайовий історико-археологічний музей |
| з 1940 | Дніпропетровський історичний музей імені Д. Яворницького |
| з 2010 | Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. Яворницького; після перейменування міста 2016 року — Дніпровський |
Війна й відбудова
Під час німецької окупації 1941–1943 років значну частину експонатів було втрачено або вивезено, а в будівлі розміщувався штаб окупаційного коменданта. У 1968–1977 роках будинок реконструювали; відновлення музею в 1970-х роках пов’язують з ім’ям Горпини Ватченко.
Експозиція й фонди
Музей має дев’ять експозиційних комплексів: давня історія, запорозьке козацтво, промисловий переворот, революційні роки 1917–1920, міжвоєння, Друга світова війна, новітня історія та окрема експозиція про сталінські репресії. Діораму «Битва за Дніпро» відкрили 9 травня 1975 року.
Розмір фондів різні джерела оцінюють від понад 240 до приблизно 283 тисяч предметів. Серед найцінніших — велика збірка кам’яних «баб», рукописні книги початку XV століття, етнографічні й нумізматичні колекції. До складу музею входять меморіальний музей Дмитра Яворницького, музей Олени Блаватської та її родини й Музей «Літературне Придніпров’я».
Запитання
Коли засновано музей — 1848, 1849 чи 1905 року?
Усі три дати трапляються в довідниках. 1848–1849 роки — час створення першого Катеринославського громадського музею (музею старожитностей), колекції якого згодом увійшли до фондів. 1905 рік — відкриття нової будівлі й початок роботи під керівництвом Дмитра Яворницького; Енциклопедія України саме цей рік вважає часом заснування сучасного музею.
Що подивитися в музеї?
Відвідувачі зазвичай ідуть до діорами «Битва за Дніпро», відкритої 9 травня 1975 року, і до залів давньої історії та запорозького козацтва. Біля музею стоять кам’яні «баби» та курганні стели.
Див. також
- Дніпровський художній музей Відкритий у квітні 1914 року як Катеринославська міська картинна галерея.
- Вінницький обласний краєзнавчий музей Заснований 14 травня 1918 року рішенням Вінницької міської думи; перша експозиція відкрилася у травні 1919 року.
- Закарпатський краєзнавчий музей Основою стали колекції Ужгородського земського музею (1929) і музею товариства «Просвіта» (1928).
- Великосорочинський літературно-меморіальний музей М. В. Гоголя Заснований 1929 року в будинку лікаря Михайла Трохимовського, де народився Гоголь.
- Археологія Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
Джерела
- Dmytro Yavornytsky National Historical Museum of Dnipro — Wikipedia (англійська)
- Dnipropetrovsk National Historical Museum — Internet Encyclopedia of Ukraine
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АМУДАР'ЇНСЬКИЙ СКАРБ Амудар’їнський скарб (англ. Oxus Treasure) — знайдена в 1870-х роках на правому березі Амудар’ї, на території нинішнього Таджикистану, збірка золотих і срібних виробів перської доби Ахеменідів та пов’язаних із нею монет.
- АНДРІЄВСЬКИЙ Андрієвський Іван Самійлович (1759, Чернігівщина — 17 (29) жовтня 1809, Москва) — лікар і ветеринар, доктор медицини, професор кафедри ветеринарії Московського університету, автор одних із перших підручників з ветеринарної медицини в Російській імперії.
- АРХАНГЕЛЬСЬКЕ Архангельське — музей-садиба, палацово-парковий ансамбль XVIII–XIX століть у Красногорському районі Московської області, приблизно за 5 кілометрів від Московської кільцевої дороги; колишній маєток князів Голіциних, а згодом Юсупових.