АРХЕОЛОГІЯ
Археологія
Археологія (від грец. ἀρχαῖος — давній і λόγος — слово, вчення) — наука, що відтворює життя й культуру людських спільнот минулого за речовими рештками: знаряддями, залишками жител і поховань, посудом, прикрасами, кістками тварин і рослинними рештками.
Коротко
- Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
- Розкопки руйнують пам’ятку, тому кожну знахідку фіксують: місце, глибину, шар, супутні предмети.
- Наукова археологія склалася в XIX столітті; радіовуглецеве датування додало їй точну шкалу часу в середині XX століття.
- В Україні головна наукова установа галузі — Інститут археології НАН України, що веде історію від 1918–1919 років.
Близько 550 року до н. е. вавилонський цар Набонід наказав розкопати фундаменти старих храмів у Сіппарі та Харрані й спробував визначити, коли їх збудовано. Його іноді жартома називають першим археологом. Але наукою, з методом і правилами, археологія стала лише в XIX столітті.
Що вивчає археологія
Археолог має справу з матеріальними рештками: стоянками й поселеннями, похованнями й курганами, знаряддями праці, зброєю, посудом, прикрасами, а також з кістками тварин, зернами, пилком рослин. Важать не лише самі речі, а й контекст — у якому шарі, поряд із чим і в якому положенні їх знайдено.
Як народжувалася наука
- XV століття. Флавіо Біондо склав систематичний опис руїн античного Рима.
- 1738 і 1748 роки. Почалися розкопки Геркуланума й Помпей — міст, засипаних попелом Везувію.
- Середина XVIII століття. Йоганн Йоахім Вінкельман упорядкував античне мистецтво за стилями; його часто вважають одним із засновників археології.
- 1870-ті. Генріх Шліман і його співпрацівники розкопали пагорб Гісарлик і виділили там кілька міст, що накладалися одне на одне, — рештки Трої.
- 1880-ті. Огастес Пітт-Ріверс в Англії почав методичні розкопки з ретельною фіксацією; тоді ж почав працювати в Єгипті Вільям Фліндерс Петрі, який згодом розробив датування шарів за типами кераміки.
- 1920–1930-ті. Мортімер Вілер запровадив розкопки за сіткою квадратів.
Методи
Робота археолога має кілька етапів: розвідку (пошук пам’яток), розкопки, обробку й класифікацію знахідок, датування та інтерпретацію. Розкопки руйнують пам’ятку, тому все, що відкривається, фотографують, обмірюють і описують. Сьогодні поряд із лопатою працюють аерофотозйомка, лідар, магнітометрія, дрони, а лабораторії визначають вік органіки радіовуглецевим методом, яким археологи користуються з середини XX століття.
Від 1960-х у світовій науці поширився напрям, який називають «новою», або процесуальною, археологією (Льюїс Бінфорд, Кент Фланнері): він вимагав перевіряти гіпотези так само суворо, як у природничих науках.
Галузі
Археологію поділяють за епохами (первісна, антична, середньовічна, археологія Нового часу), за регіонами (єгиптологія, класична археологія) і за об’єктами та методами: підводна, міська, ландшафтна археологія, археологія полів битв, археоботаніка, археозоологія, аналіз кам’яних знарядь.
Археологія в Україні
Інтерес до старожитностей на українських землях давній: 1630-х років київський митрополит Петро Могила наказав розкопати руїни Десятинної церкви. На початку XIX століття на півдні виникли перші музеї старожитностей — у Миколаєві (1806), Феодосії (1811), Одесі (1825), Керчі (1826).
Наприкінці XIX століття Вікентій Хвойка дослідив Кирилівську пізньопалеолітичну стоянку в Києві (1893), а 1896 року відкрив пам’ятки біля Трипілля, за якими згодом назвали трипільську культуру. Сучасний Інститут археології НАН України виріс з археологічної комісії Української академії наук 1919 року (за іншими даними — від листопада 1918 року). Його співробітники розкопували скіфські кургани Чортомлик і Товсту Могилу, античні Ольвію й Тіру, давній Київ; одне з головних завдань — охоронні дослідження в зонах будівництва.
Запитання
Чим археологія відрізняється від історії?
Історик працює насамперед з писемними джерелами, археолог — з речами та слідами діяльності людей. Для епох без писемності, тобто для більшої частини людської історії, археологія — майже єдине джерело знань.
Чому розкопки називають руйнівним методом?
Розкопаний шар неможливо покласти назад таким, яким він був. Тому все, що бачить археолог — положення речей, глибина, межі шарів, — він має зафіксувати під час роботи. Пам’ятка, розкопана без такої фіксації, для науки фактично втрачена.
Як археологи визначають вік знахідок?
Відносний вік встановлюють за послідовністю шарів і за типами речей — так Фліндерс Петрі датував єгипетські шари за керамікою. Абсолютні дати дають природничі методи, насамперед радіовуглецевий аналіз органічних решток.
Див. також
- Білогрудівська культура Назва походить від Білогрудівського лісу біля села Піківець на Уманщині, де зольники розкопували 1918–1926 років.
- Білозерське поселення Розкопане 1947 року; виявлено велике напівземлянкове житло з кам’яними вогнищами.
- Архантропи Сюди відносять пітекантропа, синантропа, атлантропа — нині їх зазвичай вважають різними популяціями Homo erectus.
- Аван Точне місце міста археологи досі не знайшли; найчастіше його шукають в остані Лурестан, неподалік Суз.
- Денарій Римський денарій з’явився близько 211 року до н. е., під час Другої Пунічної війни.
Джерела
- Археологія — Вікіпедія (українська)
- Archaeology — Wikipedia (англійська)
- Інститут археології НАН України — Вікіпедія
- Хвойка Вікентій В’ячеславович — Вікіпедія
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.