Бійма Олег Іванович

Коротко

• З 1972 року працює на «Укртелефільмі»: від режисера до генерального директора й художнього керівника.
• Зняв телефільми «Образи», «Лючія ді Ламмермур», «За ніччю день іде» та серіали «Гріх», «Пастка», «Острів любові».
• Автор документального циклу про українських митців «Немеркнучі зірки».
• Син Героя Радянського Союзу Івана Бійми.

Більшу частину творчого життя Олег Бійма пов’язав з однією студією — «Укртелефільмом», де працював понад сорок років. Його фільми розраховані передусім на телеекран: екранізації, музичні стрічки, багатосерійні детективи й мелодрами, портрети митців.

Шлях

Бійма народився 19 квітня 1949 року в Києві в родині військовика, Героя Радянського Союзу Івана Бійми. 1972 року закінчив Київський театральний інститут у майстерні Володимира Небери й того ж року прийшов на «Укртелефільм».

Після трьох десятиліть режисерської роботи, з 2001 по 2007 рік, він був генеральним директором студії. Потім обіймав посаду першого заступника гендиректора й художнього керівника. 2018 року на цій посаді його змінив Олександр Денисенко.

Фільми

Режисер почав з музичного телефільму «Ти плюс я — весна» (1974). Далі були «Казка як казка…» і «Образи» (обидва 1978), телеверсія опери «Лючія ді Ламмермур» (1980), «Усмішки Нечипорівки» (1982). Музичні фільми «Дівочі мрії», «Колисанка», «Карпатські джерела», «Співають гори» увійшли до фонду ЮНЕСКО. Стрічку «За ніччю день іде» (1984) 1985 року відібрали для показу в ООН до 40-річчя закінчення Другої світової війни — єдину з фільмів СРСР. Сам Бійма казав в інтерв’ю, що саме після неї відчув себе режисером.

З кінця 1980-х на екрани виходять його телесеріали:

Рік	Назва	Серій
1988	«Блакитна троянда»	2
1991	«Гріх»	2
1993	«Пастка»	5
1993	«Злочин з багатьма невідомими»	7
1995–1996	«Острів любові»	10
1998	«Пристрасть»	3
2002	«Прощання з Каїром»	2

«Гріх» отримав золоту медаль Всесоюзного фестивалю телефільмів у Саратові й приз 1-го Українського кінофестивалю імені Івана Миколайчука. За серіали «Пастка» та «Злочин з багатьма невідомими» (за Іваном Франком) режисер 1996 року отримав Шевченківську премію, а «Острів любові» здобув головний приз телефестивалю «Золота ера» 1997 року.

Документальне кіно

Окремий напрям роботи Бійми — документальні фільми про українських митців. Ще за радянських часів він зняв кінопортрети Євгенії Мірошниченко, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Українського народного хору імені Верьовки. Від 1997 року авторський цикл фільмів про митців виходить під назвою «Немеркнучі зірки».

Запитання

Коли Олег Бійма очолював «Укртелефільм»?

Енциклопедія Сучасної України називає його директором студії від 2000 року, Вікіпедія — генеральним директором з 2001 до 2007 року. Так само розходяться дати звання заслуженого діяча мистецтв: 2000 або 2001. Після цього Бійма залишався першим заступником гендиректора та художнім керівником студії аж до 2018 року.

Що таке «Немеркнучі зірки»?

Це авторський цикл документальних фільмів Олега Бійми про українських митців. Під цією назвою він виходить з 1997 року.

Див. також

• Бондарчук Сергій Федорович Народився на Херсонщині, кар’єру зробив переважно в Москві; закінчив ВДІК 1948 року.
• Бергман Інгмар Зняв понад 60 фільмів і телефільмів, до більшості сам написав сценарії; поставив понад 170 театральних вистав.
• Лучицький Борис Болеславович Представник театральної династії Лучицьких: син Болеслава Оршанова-Лучицького, брат актриси Анжеліни Лучицької.
• Розділ «Кіно» Кінематограф, його жанри й техніка, актори, режисери та сценаристи.

Джерела

1. Бійма Олег Іванович — Вікіпедія (українська)
2. Жиліна Л. І. Бійма Олег Іванович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2003.
3. Wikidata: Q4086540

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.