Бондарчук Сергій Федорович

Коротко

• Народився на Херсонщині, кар’єру зробив переважно в Москві; закінчив ВДІК 1948 року.
• Зіграв Тараса Шевченка й Івана Франка в біографічних фільмах Київської кіностудії.
• Режисерський дебют «Доля людини» (1959) приніс йому Ленінську премію.
• «Війна і мир» (1965–1967) отримала «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

Широкий глядач уперше запам’ятав Сергія Бондарчука в ролі Тараса Шевченка. Біографічний фільм Ігоря Савченка 1951 року приніс молодому актору Сталінську премію, а 1952 року — звання народного артиста СРСР, яке рідко давали людям, що ледве почали кар’єру.

Походження і навчання

Бондарчук народився 1920 року в селі Білозерка біля Херсона, в селянській родині. Дід по батькові був болгарином, бабуся — сербкою, інші родичі — українцями. Дитинство й юність минули в Таганрозі та Єйську, де хлопець грав у місцевих театрах. Після служби в армії в роки Другої світової війни вступив до ВДІКу в майстерню Сергія Герасимова й Тамари Макарової, яку закінчив 1948 року.

Актор

Дебютував у кіно 1948 року в «Молодій гвардії» Герасимова. Серед головних ролей:

• Тарас Шевченко у фільмі «Тарас Шевченко» (1951);
• Іван Франко у фільмі «Іван Франко» (1956);
• Отелло у фільмі Сергія Юткевича (1955);
• П’єр Безухов у власній «Війні і мирі»;
• кардинал Монтанеллі в «Оводі» (1980).

Режисер

Режисерським дебютом стала «Доля людини» (1959) за оповіданням Михайла Шолохова, де Бондарчук сам зіграв Андрія Соколова. Фільм отримав головний приз Московського кінофестивалю, а режисер — Ленінську премію.

Найбільшим проєктом стала чотирисерійна «Війна і мир» (1965–1967) — одна з найдорожчих і наймасштабніших постановок радянського кіно. 1969 року стрічка отримала «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

Далі були «Ватерлоо» (1970), спільна італійсько-радянська постановка з Родом Стайгером у ролі Наполеона, воєнна драма «Вони воювали за Батьківщину» (1975), чеховський «Степ» (1977), дилогія «Червоні дзвони» (1982–1983) про Джона Ріда, «Борис Годунов» (1986). 1980 року режисер отримав звання Героя Соціалістичної Праці.

На V з’їзді кінематографістів СРСР 1986 року Бондарчук опинився серед найбільш критикованих представників старшого покоління, і в наступні роки його вплив у кіносередовищі помітно зменшився. Остання робота, багатосерійний «Тихий Дон», через юридичні суперечки вийшла на екрани лише 2006 року, вже після смерті режисера.

Родина

Від шлюбу з актрисою Інною Макаровою народилася дочка Наталія, згодом також актриса й режисерка. У шлюбі з Іриною Скобцевою, яка знімалася в багатьох його фільмах, народилися актриса Олена Бондарчук і режисер Федір Бондарчук. Помер Сергій Бондарчук 1994 року в Москві.

Запитання

Які фільми Бондарчука пов’язані з Україною?

Насамперед біографічні стрічки Київської кіностудії, де він виконав головні ролі, — «Тарас Шевченко» (1951) та «Іван Франко» (1956). У фільмі «Овід» (1980) Миколи Мащенка на кіностудії імені Довженка він зіграв кардинала Монтанеллі.

За що «Війна і мир» отримала «Оскар»?

Чотирисерійна екранізація роману Льва Толстого перемогла в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» на церемонії 1969 року. Бондарчук був режисером, співавтором сценарію та виконавцем ролі П’єра Безухова.

Див. також

• Розділ «Кінорежисери» Усі статті підрозділу «Кінорежисери».
• Розділ «Кіноактори» Усі статті підрозділу «Кіноактори».
• Розділ «Кіно» Кінематограф, його жанри й техніка, актори, режисери та сценаристи.

Джерела

1. Бондарчук Сергій Федорович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q55190

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.