Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ЛУЧИЦЬКИЙ

Лучицький Борис Болеславович

Лучицький Борис Болеславович (25 січня (7 лютого) 1906, станиця Усть-Медведицька, тепер м. Серафимович Волгоградської області РФ — 6 березня 1966, Чернігів) — український актор і режисер, народний артист УРСР (1954).

Розділ: Режисери Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Представник театральної династії Лучицьких: син Болеслава Оршанова-Лучицького, брат актриси Анжеліни Лучицької.
  • На сцені з шести років, з 1912-го, — у мандрівних трупах свого батька та інших антрепренерів.
  • У 1933–1960 роках очолював Ніжинський український музично-драматичний театр, потім працював у Чернігівському театрі.

Є театральні родини, де сцена переходить від покоління до покоління, як майстерня в ремісничій династії. Лучицькі — одна з найвідоміших таких родин в українському театрі. Борис Лучицький вийшов на сцену шестирічним, а більшу частину творчого життя присвятив невеликому Ніжину, де майже тридцять років керував міським театром.

Дитинство в мандрівній трупі

Борис Лучицький народився 25 січня (7 лютого) 1906 року в станиці Усть-Медведицька на Дону. Батько, Болеслав Оршанов-Лучицький, був актором і власником трупи. З 1912 року хлопчик грав у трупах Олекси Суходольського, свого батька та дядька Владислава Данченка.

Після 1917 року Лучицький працював у різних театрах України. З 1923 року був актором і режисером робітничих і селянських театрів, здебільшого в Чернігові. 1933 року закінчив у Харкові курси підготовки режисерів.

Ніжинський театр

1933 року Лучицький став режисером Ніжинського українського музично-драматичного театру імені М. Коцюбинського; російськомовні джерела називають його засновником, директором і художнім керівником цього колективу. Він працював у Ніжині до 1960 року, з перервою на роки війни, коли перебував у війську.

Ніжин — давнє місто на Чернігівщині, відоме насамперед Гімназією вищих наук, де навчався Микола Гоголь; нині це університет. Ім’я Михайла Коцюбинського театр носив не випадково: письменник багато років жив і працював у Чернігові.

Серед вистав, поставлених ним у Ніжині:

Рік Вистава Автор
1952 «Влада темряви» Лев Толстой
1952 «Одруження» Микола Гоголь
1957 «Княжна Вікторія» Яків Мамонтов

1951 року Лучицький отримав звання заслуженого артиста УРСР, а 1954 року — народного артиста УРСР.

Ролі

Серед акторських ролей Лучицького:

  • Виборний — «Наталка Полтавка» І. Котляревського;
  • Микола — «Украдене щастя» І. Франка;
  • Тихон — «Гроза» О. Островського;
  • Монтанеллі — «Овід» за романом Е. Л. Войнич;
  • Кошкін — «Любов Ярова» К. Треньова;
  • Коломійцев — «Останні» М. Горького.

Кілька з цих ролей належать до класичного репертуару українських труп. Виборний у «Наталці Полтавці» — сільський урядовець, хитрий і говіркий, одна з найвідоміших комедійних ролей української сцени. Микола в «Украденому щасті» — чоловік Анни, драматична роль, у якій актор має показати тиху, але глибоку трагедію. Монтанеллі в «Оводі» — кардинал, батько головного героя, роль, побудована на внутрішньому конфлікті між вірою й батьківським почуттям.

У кіно знімався епізодично: у фільмі «Щорс» (1939) та в короткометражній комедії «Весела змова» (1958).

Чернігів

У 1960–1966 роках Лучицький був актором і режисером Чернігівського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Помер 6 березня 1966 року в Чернігові.

Однофамільці

У довідниках поруч зі статтею про Бориса Лучицького стоїть стаття про геолога й петрографа Володимира Івановича Лучицького (1877–1949), академіка АН УРСР. Це різні люди, і про їхні родинні зв’язки джерела не повідомляють.

Запитання

Хто входив до театральної династії Лучицьких?

Дід — Людвик Лучицький; батько — актор і антрепренер Болеслав Оршанов-Лучицький; тітка — Катерина Лучицька; дядько — Владислав Лучицький-Данченко; сестра — актриса Анжеліна Лучицька. Борис Болеславович продовжив родинну справу як актор і режисер.

Чи знімався Лучицький у кіно?

Так, епізодично: у фільмі «Щорс» (1939) без зазначення в титрах і в короткометражній комедії «Весела змова» (1958) у ролі Козуба.

Див. також

Джерела

  1. Лучицький Борис Болеславович — Вікіпедія (українська)
  2. Лучицкий Борис Болеславович — Википедия (російська)
  3. Wikidata: Q20068218
  4. Онищенко Н. Лучицькі. Талан. Ролі і долі однієї української театральної династії // Дзеркало тижня. — 2008. — № 29.
  5. Самойленко Г. Нариси історії культури Ніжина. — Ніжин, 1995.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику