Марджанішвілі Коте (Костянтин Олександрович)

Коротко

• Почав як актор провінційних труп Російської імперії, 1910–1913 років працював режисером Московського художнього театру.
• 1919 року в Києві очолював Театр Української Радянської Республіки імені Леніна й був комісаром київських театрів.
• З 1922 року керував Тбіліським театром імені Шота Руставелі, 1928-го заснував Другий державний театр Грузії, що нині носить його ім’я.
• Знімав фільми, зокрема «Овід» (1928); народний артист Грузинської РСР (1931).

Перші вистави Коте Марджанішвілі влаштовував ще хлопчиком у батьківському домі в Кварелі: залою слугувало приміщення для зберігання вина, а глядачами були кахетинські селяни. Мати походила з роду Чавчавадзе, батько, офіцер і інженер, писав вірші та перекладав; обоє рано померли.

Провінційна сцена і МХТ

1893 року Марджанішвілі дебютував як актор у Кутаїсі й невдовзі поїхав до Росії. Він працював у трупах Харкова, Іркутська, Баку, Вятки, Риги, поступово перейшовши до режисури. 1910 року його запросили до Московського художнього театру: він допомагав Володимиру Немировичу-Данченку ставити «Братів Карамазових» (1910), поставив «У лапах життя» Кнута Гамсуна (1911) і «Пера Гюнта» Генріка Ібсена (1912).

1913 року режисер пішов із МХТ і заснував у Москві «Вільний театр», що мав поєднувати драму, оперу, оперету й пантоміму. Театр проіснував лише сезон. Потім Марджанішвілі керував театром у Ростові-на-Дону та петроградським «Буффом».

Київ, 1919

1919 року Марджанішвілі опинився в Києві. Він став головним режисером Театру Української Радянської Республіки імені Леніна, що працював у будинку колишнього театру Соловцова, комісаром київських театрів і одним з організаторів оперного театру «Музична драма».

Найвідомішою київською роботою стала «Фуенте Овехуна» Лопе де Веги (1919). Режисер перетворив класичну драму про селянське повстання на величне народне видовище з масовими сценами. Ця вистава вплинула на молодих українських режисерів, які тоді шукали нової, яскравої театральної мови.

Грузинський театр

1922 року Марджанішвілі повернувся до Грузії й очолив Тбіліський театр імені Шота Руставелі. Він поставив там «Фуенте Овехуну» вдруге, а також «Гамлета» й інші вистави, виховавши покоління грузинських акторів і режисерів.

1928 року в Кутаїсі він заснував Другий державний театр Грузії, згодом переведений до Тбілісі; з 1933 року театр носить його ім’я. Серед вистав цього колективу — «Уріель Акоста» Карла Гуцкова (1929) і «Комуна в степах» Миколи Куліша (1930).

Кіно

У 1920-х роках Марджанішвілі працював на грузинській кіностудії. Він зняв фільми «Буревісники» (1924), «Мачуха Саманішвілі» (1927), «Овід» (1928, сценарій разом із Віктором Шкловським). Помер у Москві 17 квітня 1933 року, похований у пантеоні Мтацмінда в Тбілісі. Його ім’ям у грузинській столиці названо театр, площу й вулицю.

Запитання

Чому київська «Фуенте Овехуна» 1919 року стала легендою?

Драму Лопе де Веги про повстання селян проти командора Марджанішвілі поставив як свято народного гніву: масові сцени, яскраві костюми й піднесений фінал. У Києві, який за кілька місяців кілька разів переходив з рук у руки, вистава сприймалася як гостра відповідь на події, і про неї згадували в мемуарах багато діячів театру.

Як правильно — Марджанов чи Марджанішвілі?

Грузинське прізвище — Марджанішвілі; у Росії режисер працював під русифікованою формою «Марджанов». Обидві форми стосуються однієї людини; в українських сучасних довідниках прийнято грузинську.

Див. також

• Крушельницький Мар’ян Михайлович Галичанин, починав у «Тернопільських театральних вечорах» і театрі товариства «Руська бесіда».
• «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
• Масове дійство Його грають на площах, вулицях, стадіонах, у парках і на набережних, а не в театральній залі.
• Розділ «Режисери» Усі статті підрозділу «Режисери».

Джерела

1. Марджанішвілі Костянтин Олександрович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q2467738

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.