Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

«ВЕЧЕРНИЦІ»

«Вечерниці» (журнал)

«Вечерниці» («Вечерницѣ. Литерацьке письмо для забавы и науки») — український громадсько-літературний тижневик, що виходив у Львові з 1 лютого 1862 до 15 червня 1863 року; перший друкований орган галицьких народовців з організації «Молода Русь».

Розділ: Засоби масової інформації та друкарство Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Вийшло 60 чисел: 43 у 1862 році та 17 у 1863-му.
  • Редактори — Федір Заревич, потім Володимир Шашкевич; видавцем був також Ксенофонт Климкович.
  • Друкував Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша, Юрія Федьковича, Леоніда Глібова, Миколу Костомарова.
  • Обстоював єдність українців по обидва боки кордону й народну мову в літературі; закрився через брак коштів.

На початку 1860-х років у Галичині змагалися дві відповіді на питання, хто такі місцеві русини. Москвофіли тяжіли до російської культури й книжної мови. Молодші діячі, згуртовані близько 1861 року в «Молоду Русь», вважали своїм народом українців по обидва боки австро-російського кордону. Їхнім першим голосом став львівський тижневик «Вечерниці».

Видання

Перше число вийшло 1 лютого 1862 року. Журнал друкувався спершу в друкарні Ставропігійського інституту (числа 1–36), потім у друкарні Михайла Поремби. Формат — 27,5 на 21,5 см.

Рік Чисел Сторінок
1862 43 368
1863 17 140

Видавали журнал Федір Заревич, Володимир Шашкевич і Ксенофонт Климкович. Головним редактором спочатку був Заревич, а з восьмого числа 1863 року — Шашкевич.

Що друкували

Найбільше місця займала художня література. «Вечерниці» опублікували чимало творів Тараса Шевченка, проза й поезія Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Олекси Стороженка, байки Леоніда Глібова. Серед галицьких і буковинських авторів були Юрій Федькович, Федір Заревич (псевдонім Юрко Ворона), Ксенофонт Климкович (Іван Хмара), Микола Устиянович.

Журнал вміщував і наукові розвідки:

  • історичні праці Ізидора Шараневича, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша;
  • статті про мову, зокрема на захист «живого народного слова» в літературі;
  • матеріали про Шевченка, передруковані з петербурзької «Основи»;
  • словнички місцевих слів, щоб виробити спільну мовну норму.

Постійними були рубрики «Всячина», бібліографічна «Литературни Вѣсти» та «Переписка» з читачами. Шашкевич і Климкович уклали програму збирання пам’яток усної словесності.

Напрям і значення

Журнал проголошував єдність українського народу, розділеного політичним кордоном, і потребу творити спільну національну культуру на народній основі. Іван Франко згодом назвав «Вечерниці» першим виразним осередком народовецького руху в Галичині з українофільським відтінком.

Закриття

Грошей на видання бракувало, і останнє, 17-те число 1863 року вийшло 15 червня. Ідейним наступником став журнал «Мета», що почав виходити в жовтні 1863 року, а згодом — «Нива».

Запитання

Хто такі народовці, які видавали «Вечерниці»?

Так називали учасників українського національного руху в Галичині другої половини XIX століття. На противагу москвофілам, які орієнтувалися на російську культуру, народовці вважали галицьких русинів частиною єдиного українського народу й обстоювали літературу живою народною мовою.

Які твори Шевченка надрукували «Вечерниці»?

Серед них «Неофіти», «Кавказ», «Русалка», «Чернець», «Холодний Яр», «Чигрине, Чигрине…», «Плач Ярославни», «Сон», а також уривки з «Гайдамаків» і «Тарасової ночі». Журнал передруковував і статті про поета з петербурзької «Основи».

Де можна почитати «Вечерниці»?

Електронні копії всіх чисел за 1862 і 1863 роки доступні в цифровій бібліотеці Австрійської національної бібліотеки.

Див. також

Джерела

  1. Вечерниці (журнал) — Вікіпедія (українська)
  2. Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Львова 1848–1939 рр. — Т. 1. — Львів: Світ, 2001. — С. 198–203.
  3. Середа О. В. Вечерниці // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — Київ: Наукова думка, 2003. — С. 498.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику