Кріпосне право

Коротко

• Назва походить від «кріпостей» — документів, якими у Московській державі з кінця XV століття оформлювали права на землю та людей.
• На українських землях селян закріпачували поступово: у Галичині — з XV століття, у Великому князівстві Литовському — за привілеєм 1447 року, на Закарпатті — з початку XVI століття.
• На Лівобережжі й Слобожанщині, де після Хмельниччини кріпацтво майже зникло, його юридично відновив указ Катерини II від 3 травня 1783 року.
• Скасували кріпосне право в Габсбурзькій монархії реформами 1781–1848 років, у Російській імперії — Маніфестом 19 лютого 1861 року.

1435 року шляхта Галичини ухвалила, що селянин може покинути землевласника лише на Різдво й тільки після сплати великого викупу. Цю постанову вважають першим відомим документом про закріплення селян на українських землях. Остаточно ж кріпацтво зникло тут понад чотири століття потому.

Що це таке

Кріпосне право — це не лише обов’язок працювати на пана. Ця система поєднувала прикріплення до землі (заборону переходу), повинності на користь землевласника — панщину, оброк, натуральні данини — та його судову й поліцейську владу над залежними людьми. Власність пана на кріпака була неповною: селянин мав господарство, а держава формально обмежувала свавілля, хоча на практиці ці обмеження часто не діяли.

На українських землях

Залежні селяни існували вже за Київської Русі: першими «посадженими на землю» були холопи й челядь, а «Руська правда» знала закупів — людей, що потрапили в залежність через борг.

У Литовсько-Польську добу закріпачення посилилося. Вислицький статут 1347 року оформив залежність селян Галичини й Поділля, а привілей великого князя Казимира 1447 року заборонив переходити від приватних власників до великокнязівських маєтків. 1543 року всякі переходи заборонили. Відповіддю були втечі на Запоріжжя та повстання.

Хмельниччина значною мірою зруйнувала кріпосницькі порядки в Гетьманщині, але старшина й монастирі поступово відновлювали владу над селянами. Універсал гетьмана Кирила Розумовського 1760 року заборонив селянам переселятися без письмового дозволу, а указ Катерини II від 3 травня 1783 року остаточно позбавив права переходу селян Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв.

У Московській державі та Російській імперії

Укази 1590-х років про «заповідні літа» скасували давнє право переходу на Юріїв день, а Соборне уложення 1649 року запровадило безстроковий розшук утікачів. У XVIII — першій половині XIX століття кріпацтво набуло найжорсткіших форм: землевласники отримали майже необмежену владу над кріпаками, а селянські виступи (зокрема рух Устима Кармелюка на Поділлі) ставали дедалі частішими. Частка кріпаків різнилася: на Поділлі — близько 60 % населення, у Таврійській губернії — лише кілька відсотків.

Скасування

У Габсбурзькій монархії Йосиф II 1781–1782 років скасував особисту залежність селян, але панщину остаточно ліквідували лише в революційному 1848 році. У Російській імперії 19 лютого 1861 року Олександр II підписав Маніфест і закони про скасування кріпосного права; селяни отримали особисту свободу, а реформи 1861–1866 років юридично завершили ліквідацію кріпацтва.

Запитання

Чим кріпак відрізнявся від раба?

Раб юридично вважався річчю, а кріпак залишався особою, хоч і залежною: він мав власне господарство й обробляв землю, але не міг вільно її покинути й був зобов’язаний працювати на пана чи сплачувати йому побори. Спершу кріпака можна було продати лише разом із землею, але в Російській імперії ця вимога з часом перестала діяти, тож межа між станами часто стиралася.

Коли скасували кріпацтво в Україні?

У різний час у різних державах. У землях під владою Габсбургів, зокрема в Галичині, його остаточно скасували 1848 року (особисту залежність формально — ще 1782-го). У Наддніпрянській Україні, що входила до Російської імперії, — 1861 року.

Що таке Юріїв день?

Свято осіннього Юрія (26 листопада), навколо якого в Московській державі селяни мали право переходити від одного землевласника до іншого. Укази кінця XVI століття — «заповідні літа» — це право скасували, а Соборне уложення 1649 року закріпило безстрокове прикріплення селян.

Див. також

• Селянська реформа 1861 року Особисту свободу отримали близько 22,5 млн поміщицьких селян імперії, з них кілька мільйонів — в українських губерніях.
• Олександр II (російський імператор) Вступив на престол 1855 року, у розпал програної Кримської війни; Паризький мир підписано в березні 1856-го.
• Кармалюк Устим Якимович Кріпак, якого 1812 року віддали в рекрути; 1813 року втік з полку й очолив ватагу.
• Львівське повстання 1848 Спалахнуло під впливом Жовтневого повстання у Відні, після того як 1 листопада війська відкрили вогонь по натовпу.

Джерела

1. Кріпосне право — Вікіпедія (українська)
2. Serfdom in Russia — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.